Щасливi батьки з дiтьми Андрiєм, Лiною, Христинкою та Софiйкою.
Це весняне свято, можливо, і вигадали лише для того, щоб у чоловіків був зайвий привід зізнатися у почуттях. А в жінок — ще одна можливість відчути себе коханими. Кажуть, про чоловіка можна скласти враження через жінок, що його оточують. Віктор Ющенко зізнається, що найголовнішими в його житті є шість коханих жінок. Це його мама, дружина, троє доньок і онука. Лідер «Нашої України» не скупиться на емоції, коли говорить про своїх жінок та дівчат і обов'язково додає: «Катя — це моє кохання», «Ліна — це моя кохана», «Софійка — це моя кохана дівчинка», «Христинка — це моя найкоханіша малеча».
Ющенко говорить, що хоча познайомився зі своєю майбутньою дружиною у повітрі, на борту літака, але об'єднала їх любов до землі, до України. У них із Катериною багато спільного: обоє мріяли про велику родину, дуже люблять дітей. Віктор Андрійович вважає себе щасливим чоловіком, бо кохає свою дружину, і це почуття взаємне. Він переконаний, що у подружньому житті важливо зберегти романтику і щирість почуттів.
Віктору Андрійовичу подобається бути батьком дорослої доньки. Він переконаний, що «доньки — то велика сила: бо дочірню любов не можна порівняти ні з чим». Він називає Ліну своїм кращим другом і зізнається, що саме старша донька найкраще його розуміє. Ющенко дуже цінує ці стосунки і переконаний, що будувати їх треба з дитинства. Сьогодні Ліна закінчує Iнститут міжнародних відносин, вчить кілька мов, серед яких і екзотична арабська, і працює у штабі «Нашої України».
Вдома, у кабінеті Ющенка, стоїть портрет Софійки, намальований батьком. Віктор Андрійович жартома називає середню доньку «мій дружбан». Він переконаний, що у Софійки — його характер. «Вона лідер, але лідер толерантний, який поважає позицію інших», — сміється Віктор Андрійович. Як і будь-який тато, він пишається успіхами своєї малечі: Софійка ходить на бальні танці, вивчає у садочку французьку мову, дуже любить співати. Особливо — на прохання батька — «Подоляночку». Сьогодні п'ятирічну Софійку вчать звертатися до батьків на ви.
Для трирічної Христинки найбільший авторитет — середня сестра. Христинка хвостиком ходить за Софійкою і в усьому її мавпує. Єдиний привід, через який сестрички сваряться: хто сьогодні буде відчиняти двері, коли тато повернеться з роботи. «Тому щовечора в нас повторюється ритуал: я дзвоню, заходжу до квартири і цілую Софійку, що зустріла мене. А потім виходжу, дзвоню ще раз, і двері відчиняє вже Христинка. Всі задоволені», — сміється Ющенко.
Ющенко зізнається, що, як і всі молоді дідусі, він себе дідусем не відчуває. Важко звикнути, що його кохана Ліна вже виросла й стала мамою. Та й чотирирічна Домінічка не дає приводу почувати себе дідом й називає лідера «Нашої України» Вітєю. При цьому, згідно з традицією, вже звертається до Віктора Андрійовича на ви.
Минулої осені Варварі Тимофіївні виповнилося 85 років. Її життя — ціла епоха. Вона належить до того легендарного покоління, яке пережило голодомор і війну. Скільки сини не вмовляли маму переїхати у Київ, вона відмовляється, мовляв, старе дерево не пересаджують. Найбільший подарунок для Варвари Тимофіївни — це коли вся велика родина збирається за столом у рідній Хоружівці. Останній раз Віктор Андрійович навідувався до рідного дому 24 лютого, відразу після свого 50-річчя. «Мама для мене — як ікона, — зізнається Ющенко. — Щодня я молюся за неї і прошу їй віку і здоров'я».
8 Березня у родинному колі Ющенко обов'язково підніме свій «фірмовий» тост за трьох прекрасних леді: маму, дружину і Україну. Лідер «Нашої України» зізнався, що з роками він все більше цінує образ дружини і мами. «Зараз усе відчувається через родину. Хоча не буду приховувати, що, як будь-який чоловік, милуюся красивими жінками. І 20 років тому захоплювався, і нині. Тим більше, що найкращі жінки живуть в Україні», — посміхається він.
Вiра СВIТЛИЧНА.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
