Подвійні стандарти неокомуністів

      Парадоксально, але мене вже не дивує заява Голови Верховної Ради Литвина на недавній прес-конференції про те, що в автомобільній катастрофі, яка призвела до смерті капітана збірної України зі спортивної гімнастики, члена олімпійської збірної країни, абсолютного чемпіона Європи й призера Олімпіади в Сіднеї Олександра Береша, винен саме спортсмен, а ніяк не водій парламентського автопарку. Вже всі звикли до того, що наша влада ніколи ні в чому не винна. Створюється таке враження, що це ми з вами винні абсолютно в усьому, а влада була, є й буде кришталево чистою. Ну що поробиш, у цій країні всі заважають владі: і Януковичу заважає працювати опозиція, і в цілому з народом, бачите, владі не поталанило. Хоч би що трапилося, хоча б скільки людей загинуло — з вуст можновладців чується дитяче й наївне: «Це не ми! Ми не винуваті, вони самі...»

      Хочеться нагадати пану Литвину грудень 2001-го і аварію, у якій загинула людина, простий пенсіонер Анатолій Плюта. Тоді кримінальну справу було закрито. Таке рішення прийняли на підставі п. 8 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. За словами високих міліцейських чинів, проведене в повному обсязі розслідування даної справи «однозначно довело», що водій «Жигулів» виїхав на зустрічну смугу, порушивши правила дорожнього руху. Як тоді, так і зараз я переконаний, що немає однозначної відповіді, до того ж розслідування проігнорувало заяви свідків, котрі говорили про те, що аварія відбулася з вини тих, хто перебував у джипі Литвина. До речі, я досі не побачив фотографій з місця аварії Литвина. Сподіваюся, що вони збереглися у справі, і ми з вами їх коли-небудь побачимо...

      Тепер пан Литвин знову заявляє, що водій машини автопарку Верховної Ради не винен. Як і півтора року тому, я хочу запитати те ж саме. Я не вірю, що автомобіль Мартинюка їхав зі швидкістю 60 км/год, тому що для авто наших вельмож обмежень швидкості не існує. Хочу знати, в яку суму обходиться бюджету, а виходить, і громадянам, те, що чиновники використовують службовий транспорт для обслуговування своїх родин? Під час аварії в автомобілі віце-спікера Мартинюка їхали його дочка і ще один пасажир. Охоронець? Чому службовий автомобіль використовувався як особистий? Чи державі більше нікуди витрачати гроші? Чи наші лікарі, вчителі, пенсіонери вже не потерпають від убогості?

      Дивує, що немає реакції пана Мартинюка з приводу цієї аварії. Чи в комуністів турбота про людину — це тільки турбота про себе і свою родину? Привілеї чиновників-комуністів не зменшилися за роки незалежності. Навіть не просто збереглися, а й збільшилися. Тому що, як і 15 років тому, вони знову при владі — вони і є влада. Говорячи з трибуни про біди українського народу, ці, з дозволу сказати, «захиснички» насправді обстоюють тільки свої теплі кабінети з м'якими кріслами. Звинувачуючи верхівку в корумпованості, ці «войовники за народне щастя» голосують за вказівкою Банкової. Що не дивно. Парторг парторгу око не виклює. І зовсім не важливо, чи лежать у них у нагрудних кишенях комуністичні партквитки, чи вони їх сховали 12 років тому в сейфи, виписавши собі нові.

      Вони, лідери української номенклатури, плоть від плоті й кров від крові відтіля, де принцип «відібрати й поділити серед своїх» виховувався десятиліттями.  Сьогоднішні неокомуністи, прикриваючись столітнім брендом, захищають своє право, невідомо ким їм дане, ставляться до людей зневажливо і по-хамськи, так само, як ставилися до них за радянської влади.

      Вони,  ці  номенклатурні «хазяї життя» з комуністичними партквитками чи без них, і сьогодні поводяться так, як і раніше, — розсікаючи повітря на трасах в автомобілях вартістю в десятки тисяч доларів, їдуть, як і раніше, в той самий бік — у Кончу-Заспу.

      Вони, ці неокомуністи, йдуть по життю, не дивлячись під ноги, давлячи усіх на своєму шляху. На шляху до вершин влади. І що їм життя конкретної людини, коли вони думають про глобальні проблеми, заклопотані долями усього людства?!