У переході біля київського цирку стоїть бабуся і торгує кількома букетиками підсніжників. Торгівля напередодні Дня закоханих іде жваво. Цю бабусю можна асоціювати з головним ворогом природи навесні. Вона привітна, закутана в хустину, посміхається і пропонує купити букетик «всього за 15 гривень». За хвилину її товар опиниться у сумці інспекторів Міністерства охорони навколишнього середовища. Разом із працівником міліції вони підходять до старенької і відбирають квіти. Та пручається, кричить, але руку закону не зупинити — на квіточки складають протокол.
Кожного року в Україні масово зривають та продають ранньоквітучі рослини. Бажання мати тендітний букетик уже призвело того, що до Червоної книги України занесено 120 видів рослин, яким не пощастило квітувати ранньою весною. Серед первоцвітів, занесених до Червоної книги, — проліски, білоцвіти, шафрани, сон–трава та інші. До цього списку потрапляє і улюблений інгредієнт весняних салатів – черемша. За словами керівника Київського екологічного центру Володимира Борейка, деякі з цих рослин протягнуть ще років з десять, а інші можуть зникнути вже через два роки. Основні потоки зеленого товару йдуть у столицю з Криму, Карпат та лісів навколо Києва. Це вже зараз призводить до того, що в багатьох лісах Київщини зникли рослини, які особливо цікавлять продавців.
«Згідно з чинним законодавством, зривати квіти, занесені до Червоної книги, можна тільки у виняткових випадках», — каже юрист організації «Екоправо–Київ» Галина Левіна. Подарунок коханій людині винятковим випадком не вважається. Тож, якщо ви продаєте або купуєте маленькі весняні квіточки, будьте готові заплатити штраф. Відловом зловмисників проти природи займаються міліція та дружина охорони природи, однак перші можуть лише затримати порушника за торгівлю у не призначених для цього місцях, а інкримінувати злочинцям уже власне екологічні статті – прерогатива лише інспекторів Міністерства охорони навколишнього середовища.
Ще кілька років тому в Києві продавали близько 5 мільйонів квітів, зараз ця цифра знизилася до 1 мільйона. «І це заслуга в тому числі й нашої дружини, — хвалиться Володимир Борейко. — Крім того, завдяки пропаганді в столиці нас підтримує і населення: раніше дружинники наражалися і на опір перехожих, зараз цього нема. На жаль, в інших містах України така активна боротьба не ведеться».