Яка там криза: незаконне будівництво неподалік Національного університету ДПС України ніхто й не думав «заморожувати».
«Шановний Вікторе Андрійовичу! Звертаємось до Вас із приводу позбавлення мешканців міста Ірпінь можливості користуватися землею в межах нашого міста, а також протиправного захоплення майна та землі піонерського табору ім. Макаренка, дитячої дачі заводу «Машторф» та інших територій, в тому числі в районі санаторію «Ірпінь», для подальшої забудови багатоповерховими будинками та котеджними містечками. І це не вичерпний перелік безчинства, яке творять місцеві чиновники в угоду власним інтересам, або інтересів партнерів по бізнесу», — так починається відкритий лист жителів курортного Приірпіння, що під Києвом, на адресу Президента Віктора Ющенка.
Власне таких листів чимало — ціла папка, їх власноруч написали більше ста двадцяти мешканців Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля та Коцюбинського. Прізвища, адреси, автографи... Із проблемою, порушеною людьми, журналіст «УМ» вирішив розібратися на місці.
«Території, що засаджені лісами, вже майже повністю поділені й знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб, хоча за законом належать державі. На папері ці земельні ділянки виділялися під забудову медичних центрів та інших нібито важливих об’єктів, проте насправді на таких територіях ведеться будівництво торговельних споруд, багатоповерхівок та котеджних будинків, які не тільки не допомагають соціальному розвитку міста, а й знищують уже існуючі соціальні об’єкти, як–то дитячі табори та зони відпочинку», — йдеться в листі людей на адресу глави держави.
Уже на першому об’єкті, що на вулиці Українській, автор переконався, що це справді так. Територія колишнього піонерського табору ім. Макаренка, що розміщений ледь не в центрі Ірпеня, нині огороджена будівельним парканом. Йдеться тут не про якийсь клаптик землі, а про п’ять гектарів — столичні забудовники мабуть позаздрили б своїм колегам з «провінції»: це ж скільки багатоповерхових «свічок» можна тут понатикати! Ліс, яким славиться Приірпіння, на цих гектарах давно вирубали, сосни лишилися тільки зовні зеленого паркану. Натомість на огородженій території кипить робота — будівельники кладуть цеглу і зводять черговий поверх майбутньої багатоповерхівки. І хто казав, що в країні криза, а будівництво «заморожене»? Принаймні на цьому будмайданчику усе навпаки.
То як ця земля потрапила до рук забудовників? Ясність вносить колишній мер Ірпеня Мирослава Свистович. «Табір ім. Макаренка колись належав заводу «Арсенал», але в роки незалежності не функціонував, тож його передали місту — у резерв під будівництво дитячого медичного містечка, — розповідає «УМ» Мирослава Богданівна, посилаючись на відповідні документи. — Утім ще мій попередник, мер Скаржинський, надав землю в оренду Податковій академії для будівництва студентських гуртожитків та житла для викладачів».
Утім після Майдану–2004 одіозний керманич академії та нардеп Партії регіонів Петро Мельник, що неодноразово ставав «героєм» публікацій «УМ», боровся за посаду ректора, тож гуртожитки стали йому не цікаві. За словами пані Свистович, саме у 2005 році не відомо з якого дива п’ять гектарів землі, що належала державі (ринкова вартість на той час складала близько п’яти мільйонів доларів США) опинилися у власності такого собі ВАТ «Київське спеціалізоване ремонтно–будівельне товариство». Для проформи ВАТ, як переможець аукціону, перерахувало за земельку на рахунки академії (нині Національний університет ДПС України) якісь смішні триста тисяч гривень. Що цікаво, головою ВАТ «зовсім випадково» виявилася рідна сестра ректора — Олена Мельник! Дитяче медичне містечко, студентські гуртожитки тощо — на цих проектах тут поставили жирний хрест. Заради сучасного житла для дорослих із тугими гаманцями.
Слова Мирослави Свистович «УМ» підтверджує і депутат Ірпінської міськради Віктор Бархоленко. «Що цікаво, Мельники будують, незважаючи на те, що цільове призначення цієї землі є оздоровчим і до сьогодні не змінено! — обурюється депутат Бархоленко. — Мало цього, це будівельне товариство навіть не намагалося пройти процедуру отримання дозволу на початок будівельних робіт! Це я вам як член архітектурно–будівельної комісії міськради кажу».
А тим часом написи на будівельному паркані «Корупція — тут!», «Незаконне будівництво», «Увага! Злочин!» тощо не засмучують будівельників, цеглу знай собі кладуть.
На іншому об’єкті — у парковій зоні санаторію «Ірпінь» (вул. Пушкінська, 31) будівельні роботи ще не розпочиналися. Втім виразний біг–борд обабіч незавершеної траси на Київ велично сповіщає, що тут буде побудовано... перший в Україні найсучасніший науково–клінічний медичний центр відповідно до міжнародних стандартів. Замовником зазначено ТОВ «КНКМЦ» (директор Бабушкін А.С.), інвестор узагалі з Німеччини! Медичний центр це, звісно, добре, от тільки чи під силу його зведення замовнику та інвестору? Тим більше що історія цього будівництва триває вже близько чотирьох років.
За словами пані Свистович, у цьому випадку також спочатку був Скаржинський. Тобто її попередник на посаді міського голови Ірпеня. Ще у 2005 році цю ділянку виділили міськраді під будівництво клініко–медичного центру. Замовники обіцяли залучити німецького інвестора, який готовий викласти на сучасну медицину Приірпіння аж 80 мільйонів євро.
«У 2006 році мером обрали мене, тож я одразу зацікавилася цим інвестором, але жоден запит до Німеччини не дав відповіді на запитання, що це за проект такий, — зазначає Мирослава Свистович. — Мало цього, невдовзі з’ясувалося, що цей інвестор Дітер Тоболік узагалі перебуває у німецькій в’язниці, насправді він банкрут й не має грошей навіть для того, щоб сплатити заставу. До того ж, хвалений інвестор вже мав судимість за шахрайство! Тоді ми цю аферу розкрили, бо насправді там хотіли будувати котеджі, відтак, депутати відмінили рішення попереднього мера. Але нинішній мер Ірпеня Олег Бондар уклав із замовниками нову угоду, знову дав їм землю, але жодних зобов’язань щодо будівництва медичного центру вони так і не виконують».
В Ірпінській міськраді «УМ» неофіційно пояснили, що у 2008 році земельну ділянку дійсно надали тим же замовникам, але на певних умовах. По–перше, йшлося лише про 3,5 гектара, а не про 18,5 га, як раніше. Бо депутати хотіли побачити, як інвестор виконуватиме зобов’язання, а щоб не було сумнівів у тому, що будуватимуть таки медичний центр, спочатку забудовники мали звести на цих кількох гектарах пологовий будинок. І лише потім міськрада мала вирішити: чи надавати їм ще 10 га чи ні. Утім, за словами депутата Бархоленка, під час підписання угоди між замовниками будівництва та мером Бондарем, пункт з вимогою побудувати пологовий будинок кудись зник. Крім цього, нині забудовники безперспективно судяться ще й за 10 га землі санаторію «Ірпінь», які вони вже вважали своїми з 2005 року.
«Тут схема зрозуміла: головне, під благодійний нібито проект — медичний центр, «вибити» землю, а там уже через суди за неї вчепитися зубами і кігтями, — вважає пан Бархоленко. — Але на законних підставах у них наразі є лише ті «експериментальні» 3,5 га. Решта гектарів, «подарована» свого часу Скаржинським, нині в комунальній власності. Рішення про отримання цієї землі в них немає, бо всі попередні прокуратурою опротестовані, а міськрадою відмінені».
«Ні для кого в місті вже не секрет, хто саме допомагає проведенню цих незаконних забудов та «дерибану» лісів: такі гучні імена народних депутатів від БЮТ, як Сергій Осика та Богдан Губський, а також мер міста Олег Бондар, який не переймається законністю рішень, які підписує в угоду забудовників», — також зазначають у відкритому листі до Президента мешканці Приірпіння.
Варто зазначити, що більшість Ірпінської міськради складає саме фракція БЮТ. Депутати з меншості неофіційно говорять, що керують їхніми колегами з БЮТівської більшості безпосередньо з–під куполу Верховної Ради саме ті двоє, вищеназвані земельні магнати від БЮТ. Тому «чужих» забудовників на Приірпінні витісняють, а «своїх» радують черговими гектарами.
Але «панацея» від «дерибану» та свавілля обранців, на думку простих мешканців Приірпіння, усе ж таки є. У листі до Президента люди зазначають, що саме «скасування недоторканності народних депутатів та суддів, які приймають заздалегідь неправомірні рішення щодо земельних питань, позбавить їх можливості зловживати повноваженнями». Тоді й Генпрокуратура за дорученням Президента почне таки «торкатися» нині недоторканних.
Працівники міліції з відділу боротьби з економічною злочинністю Київщини нещодавно вивели на чисту воду керівника БТІ міста Ірпеня, якого підозрюють у вимаганні й отриманні хабарів. Як повідомила «УМ» співробітник прес–служби обласної міліції Леся Попович, посадовця зрештою таки спіймали на гарячому, коли він отримав чергову бажану суму за свої послуги. Спочатку 36–річний підозрюваний заперечував, що вимагав хабара, але оперативники швидко довели йому протилежне. Адже було зафіксовано два факти корупції Олександра К. У першому випадку начальник БТІ забажав аж дві тисячі доларів хабара від 48–річного мешканця Ірпеня за видачу звичайного витягу на право власності на квартиру. У другому випадку посадовець вимагав і отримав від 24–річного хлопця хабар у сумі семисот доларів за розділ земельної ділянки. У ході подальшої перевірки з’ясувалося, що керівник Ірпінського БТІ вимагав хабарі не вперше. Правоохоронці підозрюють хабарника у п’ятдесяти епізодах корупції. Можна лише уявити, якою була його щодення «виручка», якщо видачу будь–якого папірця він поставив на грошовий потік. Чиновнику загрожує ув’язнення щонайменше на п’ять років із позбавленням права обіймати посаду на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
