Круглий ювілей «Круглого столу»

Польща відзначає 20–ту річницю початку декомунізації країни, початок якій поклали засідання так званого «Круглого столу» між тодішньою комуністичною владою та опозицією в особі профспілки «Солідарність» за посередництва Католицької церкви. Засідання «Круглого столу» розпочалися 6 лютого 1989 року. В них загалом брали участь 452 особи. До слова, саме цей стіл, справді круглий, Польща пропонувала «позичити» Україні у грудні 2004 року, коли почалися переговори між владою Кучми та лідерами Помаранчевої революції.

Що змусило тодішню польську комуністичну владу сісти за стіл переговорів зі своїми запеклими противниками? З перспективи часу можна сказати, що не стільки опозиція, як обставини, які склалися на той час. Головних причин було три. Передусім, катастрофічна економічна ситуація, яка склалася в Польській Народній Республіці: порожні магазини, брак м’яса та інших важливих продуктів харчування. По–друге, країна стояла на порозі некерованого соціального вибуху. І, нарешті, зміна міжнародної ситуації. СРСР уже перебував на межі розпаду, і польська влада вже не могла розраховувати на «братську допомогу Радянської армії».

З нагоди річниці позавчора в Сеймі відбулася конференція «Діалог — компроміс — порозуміння». Про події 20–річної давнини говорили, зокрема, екс–президент Александер Кваснєвський та перший прем’єр некомуністичної Польщі Тадеуш Мазовецький.

Для звичайних поляків із подій 20–річної давнини вже спав ореол легендарності та позолоти, суспільство почало розглядати «Круглий стіл» та його наслідки більш тверезо та прагматично. У 90–х роках не справдилися очікування тих, хто романтично вважав, що після падіння комунізму Польща стрімко наблизиться до євро­пейських стандартів життя, що нова влада стане чистою та прозорою, що запанують суспільна справедливість та свободи. Таких, згідно з опитуванням газети «Жечпосполита», в країні зараз майже 25 відсотків.

«Багато людей з обуренням сприйняло «приватизацію» країни колишніми комуністами. Їхній перехід від політики до бізнесу був полегшений завдяки домовленостям «Круглого столу», — вважає соціолог, професор Ядвіга Станіш­кіс. «Існують біла і чорна легенди «Круглого сто­лу». Відповідно до першої, це була подія, без якої в Польщі не було б демократії. Відповідно до другої, це була велетенська змова влади і опозиції. Однак, обидві вони не вірні», — розмірковує історик, професор Антоні Ду­дек. «Ми не знаємо, що б сталося, якби не було «Круглого столу». Імовірно, що якісь події таки спричинили б до падіння комунізму в Польщі. Але чи мали б вони мирний характер?» — суперечить йому інший історик Анджей Пачковський.

Стосовно «лицарів «Круг­лого столу», які зробили найбільший внесок у досягнення домовленостей, то поляки називають передусім Леха Валенсу, Папу Івана Павла ІІ, Яцека Куроня та Броніслава Геремека. На подив мало тих, які відносять це також на рахунок тодішньої влади, яку за «Круглим столом» репрезентували Войцех Ярузельський та Чеслав Кіщак. «Мене це не дивує. Багато поляків вважають, що комуністів просто змусили до цих переговорів, тому якось важко оцінити їхню роль», — говорить професор Пачковський. Діючий віце–спікер Сейму Польщі Єжи Шмайдзінський вважає: «Комунізм у Польщі був не повалений, а відмінений за згодою сторін. Таке стало можливим завдяки лідерам двох ворогуючих сторін: Леха Валенси та Войцеха Ярузельського».

Головний герой «Круг­лого столу» Лех Ва­ленса проігнорував урочистості у столиці, а події 20–річної давнини прокоментував журналістам у Гданську. «Маючи моральне похмілля, я не хочу брати участь у всьому цьому. «Круглий стіл» був великою подією, але кожна зі сторін намагалася обманути іншу. Я підписував документи однією рукою, а другою мав бажання вчепитися в горло партнерам по переговорах», — зізнався Валенса.