Сувид на виду

Той факт, що в Україні не існує цивілізованого ринку землі, не став перепоною для численних оборудок у цій сфері. Окремі спритники вдаються до вельми оригінальних способів — заявляють про намір відкрити аграрне підприємство, на підтвер­дження чого завозять техніку і навіть худобу. Коли ж результату досягнуто, все це швиденько згортається, а новий господар і господарює по–новому. Утім такі афери вже «не в моді» — дорого. Простіше за допомогою обіцянок умовити селян.

Не можна, але коли дуже хочеться...

Підприємець і депутат Су­видівської сільради Вишгородського району Київщини Олег Васілічко у 2006 році, наобіцявши селянам «золоті гори», відкрив у центрі Сувиду приватну лісопилораму. Землю колишнього колективного господарства «Жукінський», на якій розташувалось підприємство, підприємець тоді належним чином не оформив. Не отримав він і технічного обґрунтування на використання трьох гектарів землі колишнього колективного сільськогосподарського підприємства під потреби однієї пилорами. Відтак не виконував пан Васілічко і своїх інвестиційних зобов’язань — плата за оренду землі (50 тисяч гривень щорічно) не вносилась упродовж трьох років. А фельдшерський пункт у селі Боденьки, яке також належить до Сувидівської сільради, підприємець узявся звести в обмін на дозвіл оренди ще восьми гектарів сільськогосподарських земель. Тут Олег Васілічко, виявляється, зібрався збудувати ще й розважальний заклад.

Окрім того, від діяльності спритника постраждала місцева родина Юпік. У їхній власності перебувало приміщення, розташоване на зайнятій підприємцем території. Сталася біда — важко захворів, а згодом помер глава сім’ї. «Я тоді якраз збиралась до Києва провідати чоловіка і не знала, що його вже немає... Вони (пан Васілічко з компаньйонами по бізнесу. — Авт.) підійшли до мене й запропонували підписати відмову від того приміщення, натомість пообіцяли повернути його після оформлення документів на ділянку. А в мене думки десь далеко... підписала», — переймається Степанида Юпік. Наразі підприємець «поділився» з вдовою клаптиком землі, на якому можна розмістити хіба що «дві копички сіна».

З усього випливає,що сільрада мала і юридичні, і моральні підстави відмовити Олегові Васілічку у винесенні на сесію питання про остаточну передачу йому в оренду зазначеної ділянки. Мовляв, спочатку вирішуй проблеми, а тоді побачимо. «Люди чітко висловили свою позицію — ніякої передачі землі, допоки ігноруються їхні інтереси. Я ж, обраний громадою голова, не маю права вчиняти супроти її волі», — зауважив у бесіді з журналістом «УМ» голова сільради Сергій Михайленко. Ось тоді все й почалось.

Ваша громада балувана

Спочатку з’явились депутатські звернення нардепа Юрія Гнаткевича від Блоку Юлії Тимошенко до правоохоронців із вимогою перевірити законність діяльності сільради та її голови — під час перевірки зазначених порушень виявлено так і не було. А ось причини появи таких звинувачень цілком зрозумілі — Олександр Дзюба, компаньон пана Васілічка, є одночасно помічником народного депутата. У самій сільраді утворилась опозиція Сергію Михайленку у складі Олега Васілічка і Євгена Чуєнка, також пов’язаних бізнесовими стосунками. Дійшло до того, що в селі з’явились анонімні листівки з компроматом на голову, а згодом у «районці» (газета «Слово і діло», № 41 (118)) було розміщено суперечливий матеріал про роботу сільради.

Зрештою конфлікт досяг свого апогею — нещодавно Сувидівською сільрадою було скликано громадські збори, на яких підприємці намагались переконати селян у своїй надійності та сподівались отримати їхнє схвалення. Проте переконливих аргументів, окрім обіцянок і апелювання до створення робочих місць (при цьому на роботу на пилорамі приймають без оформлення «трудової». — Авт.), люди так і не почули. Не допомогла і «важка артилерія» — депутат районної ради від Партії регіонів Олексій Натаров намагався переконати людей поступитись для «свого ж блага». Але і його виступ не мав успіху, певно, заважало дороге модельне вбрання обранця на фоні селянських «спецух». Зрештою пан Натаров зі словами «я всім своїм колегам скажу, щоб вони не їздили в село і не допомагали людям, нехай село помирає» залишив приміщення холодного й занедбаного сільського клубу. Принаймні чесно.

Утім деякого позитивного результату все ж було досягнуто. Підприємці після зборів ще довго розмовляли з головою сільради Сергієм Михайленком — шукали шляхів вирішення ситуації. Тож діалог таки можливий?