Сьогодні о 10.00 у Гаазі Міжнародний суд справедливості (інституція, заснована ООН) оголосить вердикт щодо територіальної суперечки між Румунією та Україною. Предметом суперечки став континентальний шельф та розмежування виключних економічних зон (із багатими, як припускають фахівці, на нафту та газ надрами). Позивачем виступив Бухарест — його заява надійшла в Гаагу 16 вересня 2004 року. А публічні слухання тривали з 2 по 19 вересня минулого року.
Підстовою для того, аби судитися, румуни називають відсутність прогресу в переговорах із Києвом у 1998–му та в подальші роки. Начебто і невагома підстава, але додаток до укладеного 1997 року Договору про дружбу та співробітництво між нашими країнами (а саме він виносить за межі базової угоди між країнами питання шельфу та морських зон) дає право будь–якій зі сторін звертатися в міжнародні судові інстанції. Цим правом Румунія й скористалася. А час спрацював проти України, адже і сама справа, і її прес–супровід були відкинуті нашими внутрішньополітичними кризами далеко в тінь загального інтересу.
Наріжним каменем — у прямому значенні слова теж — є острів Зміїний, розташований за 20 морських миль від дельти Дунаю і який румуни називають скелею. Якщо український Зміїний визнають скелею, то до нього, за міжнародними нормами, прилягатиме значно менше морських площ. Острову ж «належать» більші морські простори, а отже, і більші природні багатства на дні. Підтверджуючи статус свого острова, Україна «населила» Зміїний солдатами, заснувала там селище Біле (воно належить Кілійському району Одещини) і заохочує приїздити сюди туристів. Ще древні римляни, які мали тут поселення, називали цей острів островом Лерка, але ж не скелею, аргументує українська сторона. Утім сьогодні дізнаємося, чиї аргументи суд визнав вагомішими. Наші інтереси представляв у Гаазі америкаський правник Бернард Охман, румунські — француз Жан–П’єр Кот.