Цю резонансну новину «УМ» підтвердили у прес–службі облуправління СБУ Дніпропетровщини. Виявляється, усе почалося з того, як бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа» спільно зі співробітниками обласної міліції Харківщини затримали мешканця Павлограда, який намагався продати відомі гранати «Ф–1» та тротилові шашки. Згодом наручники клацнули і на зап’ястях двох його спільників. Яким же було здивування правоохоронців, коли у «загашниках» цієї трійці вони виявили цілий арсенал — 33 гранати, 54 тротилові шашки, а ще — 4,4 тисячі дрібнокаліберних патронів і майже п’ять кілограмів тротилу!
Силовики стверджують, що все це добро призначалося для продажу особам із кримінального середовища. Поки що порушено кримінальну справу за фактом, що передбачає відповідальність згідно зі ч.1, ст. 263 Кримінального кодексу (незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами). Оперативники намагаються встановити й інших ділків, причетних до торгівлі зброєю.
Однак вартий уваги ще один факт. Як повідомляють у СБУ, затримані «зброярі» викрадали боєприпаси та вибухові речовини у немалих кількостях із державного підприємства, що займається утилізацією боєприпасів. У Павлограді, неважко вирахувати, таке тільки одне. Йдеться про державне підприємство «НВО «Павлоградський хімічний завод», насамперед відоме широкому загалу як таке, що займається утилізацією твердого ракетного палива з міжконтинентальних ракет.
Цікаво, що генеральний директор хімзаводу Леонід Шиман нещодавно заявляв через ЗМІ, що на нинішній рік бюджетом передбачене катастрофічно недостатнє фінансування цих робіт. При цьому він оприлюднив страхітливу інформацію про наслідки можливого несподіваного загоряння чи вибуху п’яти тисяч тонн твердого ракетного палива, яке дотепер зберігається на підприємстві.
Але та кількість гранат та тротилу, вилучених у злочинної трійці, могла наробити біди не менше. Отож і виходить, що через проблеми з ракетами на заводі пропажі «якихось» гранат чи тротилу і «не помітили». Бо й справді важко збагнути, як небезпечна продукція могла зникати без чиєїсь допомоги.
Віктор ПОЛИВ’ЯНИЙ