Печать політреформи

      Коли одразу після реєстрації (до речі, нинішня сесія відзначається просто рекордною кількістю вставлених у систему «Рада» карток — скажімо, вчора на табло «висвітилися» 442 народних депутати, та й в інші дні на ранковому засіданні це число рідко падає менше 430) спікер оголосив про вимогу двох фракцій оголосити перерву, декого з присутніх журналістів нервово пересмикнуло. Бо спогади про нескінченний марафон перерв, який тривав наприкінці минулого року при розгляді проектів змін до Конституції, ще надто яскраві. Але все обійшлося — через 30 хвилин парламентарії знову зібралися у залі і взялися до роботи. І хоча перерву «Наша Україна» та Блок Тимошенко брали явно для того, щоб порадитися про спільні дії при розгляді законів про пропорційні вибори, «наш» Микола Томенко, якому доручили виступати з інформацією про те, чим займалися опозиційні депутати на перерві, натомість зачитав заяву одразу від трьох фракцій («НУ», БЮТі та СПУ) з протестом проти тиску влади на ЗМІ.

      Звісно, найбільшою інтригою вчорашнього дня була дискусія навколо законопроектів про вибори народних депутатів. Усього таких документів у Верховній Раді зареєстровано шість, однак, як розповів журналістам «УМ» «наш українець» Микола Катеринчук, у процесі обговорення деякі депутати почали знімати свої проекти з порядку денного, вочевидь, розуміючи, що на схвалення 226 нардепів їм розраховувати не варто. Так чи інакше, ситуація довкола цього питання мала прояснитися лише після 16-ї години — саме до цього часу планувала засідати тимчасова комісія ВР, яка займається питаннями конституційної реформи та всього з нею пов'язаного. За словами Катеринчука, основним завданням цієї комісії було взяти якийсь із законопроектів за основу й винести його в сесійний зал максимально узгодженим, аби догодити якомога більшій кількості парламентаріїв. Як уже повідомляла «УМ», найімовірніше, що за основу візьмуть проект, внесений Юрієм Ключковським («НУ») та Миколою Рудьковським (СПУ), однак ці автори вказали у тексті «висоту» виборчого бар'єра в 4 відсотки, тоді як компромісним варіантом для мажоритарників, «більшовиків», лівих тощо вважають як мінімум 3 відсотки. «На жаль, наші аргументи щодо процедури, регламенту й вимог Конституції співголови комісії не враховують, — поскаржився пан Микола, — адже «Наша Україна» та БЮТі перебувають у меншості. І через голосування проводять ті рішення, які наразі вигідні всім іншим депутатським фракціям»... Як передбачалося, доти, доки конституційна комісія не ухвалить якогось певного рішення, парламент за «виборчі» закони не голосуватиме, однак, на думку Катеринчука, «з огляду на те, як часто у нас порушують регламент, у Верховній Раді можливо все».

      Зважаючи на важливість і значимість «пропорційного» питання, можна було б припустити, що біля будинку ВР зберуться бодай кілька сотень пікетників, аби морально підтримати когось із суб'єктів суперечки. Пікет перед парламентом і справді був. Щоправда, купка з кількох десятків віруючих без ознак належності до того чи іншого патріархату нікого не підтримувала, а розвішала на огорожці плакати з палкими протестами проти... ідеї створення державного реєстру фізичних осіб. Просто дежа вю якесь — колись по вулиці Грушевського вже ходили цілі хресні ходи, вимагаючи від законодавців скасувати введення ідентифікаційних кодів. Бо ці циферки, на думку деяких православних не будемо казати якої конфесії, наближають... кінець світу. Бо в їхній уяві чомусь асоціюються з «сатанинським» числом «666», хоча кількість знаків в ідентифікаційних кодах, на паспортних номерах тощо, як відомо, значно переважає тризначні числа.

      А поки під стінами ВР протестували християни, а десь у глибині самого будинку засідала конституційна комісія, під склепінням парламенту вирішувалися інші питання. Скажімо, депутати виконали два обов'язки: сумний і майже радісний. Перший — це ухвалення постанови про припинення повноважень покійного БЮТівця Михайла Павловського, другий — позбавлення депутатського мандата ще, на щастя, живого й здорового голови ЦВК Сергія Ківалова. Також зал 336 картками проголосував за те, аби 16 березня заслухати звіт Кабінету Міністрів Віктора Януковича. Перед тим, щоправда, законодавці відмовилися вислухати уряд 20 квітня, як пропонувала фракція «Нашої України», — це рішення набрало тільки 191 голос. Як пояснюють експерти Лабораторії законодавчих ініціатив, відмінність між двома проектами постанов полягала у формулюванні: у проекті координатора більшості Степана Гавриша це має бути День уряду України, а за проектом «нашого українця» Юрія Єханурова — звіт про виконання програми Кабміну. І якщо, відповідно до регламенту, за результатами урядового звіту може бути прийнято рішення про висловлення Кабміну недовіри, то процедура проведення Дня уряду такої можливості не передбачає...