Ось тобi, СБУ, i Рибкiн день!

      Учора в Україні знову побував Іван Рибкін, кандидат у президенти Росії, який на початку лютого дивним чином зник у Москві й несподівано знайшовся в Києві. Цього разу Іван Петрович завбачливо попередив Леоніда Кучму та Віктора Черномирдіна про свій візит. За словами Рибкіна, він приїхав до столиці України, аби «висловити вдячність підприємцю [Ігорю] Керезю та його друзям», який організовував його попередню поїздку...

      Від кількості журналістів, які прийшли послухати російського гостя, конференц-зал УНІАН аж тріщав. Справа в тому, що напередодні скандал із рибкінськими пригодами у Києві набув нового повороту: російська преса опублікувала роздруківки деяких розмов самого кандидата у президенти Росії, його британсько-російського колеги Бориса Березовського, вищезгаданого Ігоря Керезя, а також народних депутатів із «Нашої України» — Давида Жванії, Романа Безсмертного та його двоюрідного брата Сергія. Із роздруківок випливало, що всі ці особи мали відношення до київських «вакацій».

      Рибкіна такі публікації дуже вразили: «Гамівна сорочка» адмінресурсу вкрила всі канали і телебачення, — каже Іван Петрович. — Коли я прочитав у газетах, як безцеремонно проникають у телефонні розмови й приватне життя...» Словом, Іван Петрович підтверджує автентичність оприлюднених текстів.

      Про те, які справи привели його в Київ, Рибкін не сказав. Але дуже часто вживав словосполучення «припинення війни в Чечні». «Чеченське питання», за словами Рибкіна, не було вирішене, а «добрі люди» (тобто «Керезь і друзі») про мету його поїздки не знали. Тому він здивований тим, що Ігоря Керезя та Сергія Безсмертного затримували й допитували правоохоронні органи. «Напевне, є багато «доброзичливців», які хочуть пов'язати мої візити в Київ з «Нашою Україною», — констатував кандидат у російські президенти.

      Привести на допит хотіли і самого Рибкіна — по завершенні прес-конференції слідчий Генпрокуратури Микола Лелюк намагався вручити йому повістку (недавно СБУ порушила карну справу за фактом попереднього зникнення Рибкіна). Іван Петрович повістку не прийняв — за його словами, він спершу хоче поспілкуватись із російською Генпрокуратурою.

      Ця детективна історія, безумовно, дуже цікава. Однак той факт, що кримінальна справа була передана в Генпрокуратуру з СБУ, яка й порушила справу, дещо насторожує. Слідчий Лелюк підтвердив, що в матеріалах справи є роздруківки розмов, котрі велись Рибкіним у Києві (попереднє слідство вела СБУ). І те, про що там йдеться, не так уже й важливо. Значно цікавіше інше: хто, чому і для чого слухав Рибкіна й українських депутатів?