З–поміж провінційних міст Бердянськ одним із перших в Україні задіяв муніципальну міліцію як альтернативу правоохоронцям міськвідділу внутрішніх справ. Попервах фінансування «муніципалів» не було вельми обтяжливим для місцевої казни — доки під «дудку» світової кризи фінанси не заспівали романси і в Бердянську. Як зауважив перший заступник міського голови Петро Гончарук, на 2009 рік загін муніципальної міліції попросив майже півтора мільйона гривень — більш як у міському бюджеті передбачать коштів на розвиток фізичної культури і спорту та проведення загальноміських культмасових заходів. «А нам же необхідно заощаджувати на всьому, позаяк казна «схудне» на п’ять–шість відсотків», — акцентував пан Гончарук. Відтак «муніципалам» виділять лише половину заявлених на рік коштів, і в кожному мікрорайоні відтепер чергуватиме по одному міліціонеру «місцевого розливу».

Для студентів вінницьких «вишів» Тетянин день дав старт незвичному конкурсу. Під егідою відділу у справах сім’ї та молоді міськвиконкому в місті оголошено конкурс на кращу шпаргалку. А оскільки початок його збігся із закінченням зимових екзаменаційних сесій, то героям дня є що запропонувати на розгляд журі. До участі в ньому запрошено не лише студентів, які, власне, і є творцями цілої шпаргалкової субкультури впродовж не одного покоління, а й викладачів, у яких після іспитів деколи збирається непогана колекція зразків. На розгляд приймають не лише самі «шпори» (так любовно називають їх творці. — Авт.), а й цікаві розповіді про методи списування на контрольних роботах, заліках та іспитах.

Ідею його створення освітяни міста виношували цілих десять років, ще три роки було витрачено, аби втілити задумане в життя. У музеї зібрано кількасот експонатів, які відображають розвиток освіти Рівного. Тут і написи на бересті — не вистачало паперу, і гусяче перо — а де було знайти металеве? А ще — підручники позаминулого століття, старенька шкільна парта і навіть саморобна шматяна лялька, яку маленькі першачки часто–густо клали в сумку замість книжок.

Луганськ, безперечно, є найбільш культурним містом України, якщо не всієї Європи. Це, звичайно, за кількістю інститутів культури на душу населення. Або на один квадратний кілометр площі — байдуже. Приміром, у Луганську працює відразу два «культурні» вищі навчальні заклади, причому обидві будівлі стоять на одній площі з промовистою назвою — Красна.