«Старушатнікі» виходять на полювання
Отже, як повідомляла «УМ», 25 грудня 2008 року Київрада проголосувала за створення комунального підприємства «Кращий дім», цілі й завдання якого полягають в «експропріації» житла самотніх, хворих, недієздатних людей переважно похилого віку та передачі його у власність міста. Звісно, що формально така процедура відбуватиметься на цілком добровільних засадах. (Утім до статуту підприємства і деяких юридичних нюансів ми повернемося згодом). Проект рішення був внесений з голосу — така вже в Київраді традиція: всі одіозні постанови існують поза порядком денним і озвучуються самим Черновецьким або секретарем Київради Довгим несподівано для більшості депутатів. Чи то пак для меншості. Бо більшість (71 столичний «парламентарій») за це рішення якраз проголосувала.
Відтоді минуло небагато часу, але мова вже зреагувала на останні тенденції появою слова «старушатнікі» — так називають тих, хто шукатиме самотніх «бабушек» і схилятиме їх до «ікри та ананасів». (Адже, як казав Черновецький про життя–буття своїх підопічних, у притулках вони «будуть їсти ікру, ананаси та отримуватимуть медичне обслуговування»). Наші джерела в Київраді говорять, що інформатори мера працюють за принципом сітьового маркетингу — чітка ієрархія «старушатніков» швидко доставляє потрібні дані. А ще цих людей вчать, як поводитись із потенційними «жертвами», як бути співчутливими та переконливими.
Бабусі й дідусі охоче йтимуть на контакт із чулою людиною, яка поп’є з ними чайку, покиває головою, слухаючи про старість і хвороби, про невдячних дітей чи невиховану молодь. А там, між тортиком та «згущенкою», може, й підпишеться сам собою контракт про передачу розкішної «сталінки» в центрі чи скромної «двушки» на Троєщині у житловий фонд міста. Дарма, що «двушка» чи «сталінка» вже відписані за дарчою онукам, які нічого не підозрюють, — юридичну вагу матиме останній за датою складання документ. Уся операція під кодовою назвою «Ахмурілі ксьондзи нашего Козлєвіча» пройде «без шуму та пилу». Коли «ксьондзи» умиють руки, за старенькими зачинять двері притулку. А їхні квартири, як пліткують поінформовані особи, автоматично потраплять до агентства нерухомості «Крістіна», яким керує донька Черновецького Христина. Остання, до того ж, й офіційно очолюватиме «Кращий дім» — для доні Льоні в мерії вже облаштовують відповідний її статусу кабінет. (Хоч раніше Черновецький стверджував, що «Кращим домом» колегіально керуватиме уся Київрада, а окремого «директора» у підприємства не буде).
Тож для початку заклик до всіх, хто має похилого віку батьків: роз’ясніть їм, як малим дітям, до чого можуть призвести розмови з «незнайомцями». Хай навіть ті представляються комівояжерами, що продають м’ясорубки, або захисниками довкілля. Інколи достатньо зразка підпису на якій–небудь дріб’язковій «бумаженції», щоб з’ясувати згодом, що без вашого відому старі люди буцімто провернули якусь майнову чи грошову оборудку. Словом, пильнуйте — це не завадить.
Афера з розмахом
У розпорядженні «УМ» є статутні документи підприємства «Кращий дім». Ми ретельно їх вивчили та знайшли кілька пікантних моментів. А головний висновок полягає у тому, що це підприємство займатиметься зовсім не тією діяльністю, яку воно декларує. Це видно навіть неозброєним оком.
А взагалі–то ідея створення подібного закладу не нова і вже багато років працює в інших країнах, зокрема Росії, Великобританії тощо. Однак їхні «кращі доми» мають у себе на балансі спеціалізовані будинки–інтернати або так звані соціальні житлові будинки з відповідною інфраструктурою. Що ж стосується Києва, то в підпорядкуванні Головного управління соціального захисту населення існує лише один спеціалізований житловий будинок для осіб похилого віку та інвалідів. Чи спроможний буде такий заклад вмістити всіх бажаючих — залишається під питанням. Ще один момент: за кордоном контори–посередники не мають на меті винятково переселення людей у соцбудинки, вони також пропонують договори довічного утримання, за якими громадяни залишаються жити у власних помешканнях, але отримують при цьому різноманітний комплекс соціально–побутових послуг.
Зауважимо ще дещо важливе: підприємства, подібні до «Кращого дому», виконують лише посередницькі функції. Вони скеровують людей, що «опинились у складних життєвих обставинах», до відповідних інтернатних установ. З одного боку, саме це і записано в статуті «Кращого дому». Але з іншого — відповідно до статуту (який, до речі, є типовим для більшості комунальних підприємств), «Кращий дім» самостійно здійснює свою господарську діяльність, але при цьому підтримується за рахунок міського бюджету, може також отримувати кредити, позики, здійснювати інвестиційні проекти та навіть — увага! — зовнішньоекономічну діяльність. Погодьтеся, що як для соціального підприємства повноважень явно забагато.
І ще одна невідповідність: у статуті «Кращого дому» зазначається, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна. При цьому статутний фонд складає аж 10000 гривень, у межах яких підприємство і буде відповідати. Це виглядає доволі смішно на тлі слів мера, який заявив, що «Кращий дім» перераховуватиме щорічно мільярд гривень у міський бюджет і доглядатиме до 15 тисяч бабусь.
Питання без відповідей
Перше, що насторожує при читанні статуту «Кращого дому», так це словосполучення «особи, які опинилися в складних життєвих обставинах». Під цей гребінець можна «причесати» абсолютно всіх: і адекватних людей, і тих, хто не відповідає за свої дії; і самотніх, і обтяжених численною родиною; і старих, і молодих; і бідних, і багатих. Недарма Черновецький, який спочатку просторікував винятково про самотніх пенсіонерів, згодом змінив риторику і почав нести ахінею про те, як гарно сидітимуть «на лавочках» його «бабушкі і дєдушкі», і «на душі буде спокій не лише в них, а й у їхніх дітей, близьких та знайомих».
Якщо звернутись до юриспруденції, то, згідно з Законом «Про соціальні послуги», складними життєвими обставинами визнаються ті, які об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю або станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо). Але відповідно до правил поселення у спецбудинок для осіб похилого віку та інвалідів, туди приймають лише одиноких (тобто таких, які не мають працездатних родичів) громадян похилого віку або одиноких інвалідів І–ІІ груп, яким виповнилося вже 18 років. Як бачимо, люди, що страждають на психічні захворювання, наркоманію чи алкоголізм, поселятись у такі будинки права не мають.
Це вельми важливо, адже серед потенційних клієнтів «Кращого дому» можуть бути різні індивіди, й не тільки «божі кульбабки», які все життя прожили в праведності та тверезості, зберігши на старість років ясний розум. Деякі особи неодмінно потребуватимуть опіки та керівництва з боку людей, яким можна довіряти. А таких якраз може й не трапитись поруч, особливо у критичний момент — під час укладання договору абощо. В ідеалі нотаріус, який засвідчуватиме договір, має вказати й на адекватність власника майна. Якщо ж у нього є підстави вважати, що хтось із учасників оборудки страждає на психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, а відомостей про визнання такої особи недієздатною немає, він повинен відкласти укладання договору. А відтак повідомити про своє припущення орган опіки, який може звернутись до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Проте вітчизняна нотаріальна практика знає не один випадок, коли нотаріуси йшли на посвідчення таких угод, незважаючи на стан людини. Так що на пильність та сумлінність нотаріуса можна особливо не розраховувати.
Зрештою, після прочитання статуту «Кращого дому» незрозумілою залишається й ідея щодо реалізації житлових приміщень, переданих за договором довічного утримання. Ніде не прописано, хто стає власником житлових приміщень після підписання договору — підприємство чи місто, та ким і на яких умовах буде проводитись продаж таких приміщень після смерті колишнього власника.
Не прогадайте!
Якщо ж усе–таки когось «складні життєві обставини» зовсім припруть до стіни і така особа зважиться на співпрацю з «Кращим домом» або чимось подібним, варто пам’ятати про наступні речі. По–перше, при укладенні договору мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. «Кращий дім» зобов’язаний надавати клієнту довічне матеріальне утримання (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором. Угодою можна також врегулювати розмір свого утримання, умови проживання, додаткові послуги соціально–побутового характеру тощо. Види догляду і утримання мають бути чітко визначені у грошовому еквіваленті, який, у свою чергу, повинен відповідати цінам, що склалися на ринку товарів та послуг. Тобто аж ніяк не досить того, що Черновецький обіцяв здавати бабусині квартири за 500 доларів, з яких сотня піде на «ікру та ананаси». Ананаси нині коштують дорого, і цифри не повинні братись зі стелі або з лівої ноги мера, якому сьогодні до смаку одна сума, а завтра — зовсім інша.
По–друге, варто пам’ятати й про ще одну, доволі цинічну річ: «Кращому дому», який поглинатиме чужі квартири, надзвичайно вигідна смерть їхніх власників. Адже до моменту її настання підприємство позбавлене права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане згідно з договором. З метою дотримання цих обмежень при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна. Як не прикро, але на перехід клієнта «Кращого дому» в інший світ будуть чекати з великим нетерпінням. Адже тільки тоді у підприємства будуть повністю розв’язані руки. Хіба що, як це прийнято в Черновецьких, ніхто й не подумає дотримуватися закону. Тоді, в принципі, не матиме значення те, живеш ти чи помер.
І, нарешті, третє. Слід відразу ж усвідомити, що розірвати договір буде неможливо. Хіба що спохватяться родичі, в яких є своя «рука» в судах чи прокуратурі. Тобто формально договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду — якщо підприємство не належним чином виконуватиме свої обов’язки (що також може стати предметом довгих суперечок!). При цьому йому ніхто не повертатиме витрачені на «ананаси» сто доларів, а бабуся чи дідусь залишаться при своїй житловій площі. Само собою зрозуміло, що така ситуація «Кращому дому» не потрібна. Втім, за доньку Черновецького і її агентство нерухомості можна не хвилюватись: перебуваючи в спецбудинках–інтернатах, старі та немічні навряд чи зуміють у суді відстояти свою правоту. Тут доцільно було б запровадити незалежну патронажну (контрольну) службу, до складу якої також входили б представники депутатського корпусу і яка б моніторила умови проживання та повноту виконання підприємством умов договору. Однак подібного контролю міська влада не передбачає.
Та й депутатський корпус переймається якими завгодно речами, тільки не проблемами Києва. У день проведення позачергової сесії Верховної Ради «УМ» додзвонилась до народного депутата Юрія Мірошниченка, який обіймає посаду з довжелезною назвою — голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції, нотаріату, адвокатських об’єднань та надання правової допомоги громадянам. Усе, про що йшлося вище, мало б цікавити пана Юрія. До того ж, ми хотіли перевірити, наскільки позиції Партії регіонів в особі нардепа Мірошниченка збігаються з настроями його однопартійців у Київраді (останні, як відомо, входять до більшості Черновецького). Мірошниченко дипломатично зауважив, що ще не знайомився зі статутними документами «Кращого дому», проте все, що відбувається в країні та її столиці, є предметом зацікавлення Верховної Ради. Хоча підміняти собою правоохоронні органи вона не зобов’язана, додав він.
Власне, звертатися до прокуратури абощо наразі немає жодних підстав, говорить депутат Київради від Блоку Кличка Наталія Новак. Нічого незаконного в діяльності «Кращого дому» нема: відповідно до законодавства, місто може створювати комунальні підприємства. І не лише місто. Є й приватні фірми, які укладають з літніми людьми договір про довічну опіку в обмін на право успадкування майна. «Треба тільки, щоби люди були чесні, і бабусі потім не були б ошукані», — каже пані Наталія. Звісно, і вона, і ми пречудово розуміємо, чим завершиться проект «Кращий дім», однак біда в тому, що підкріпити сумніви в «чесності» Черновецького наразі нічим. Та й згодом «ошуканим бабусям» буде майже неможливо довести, як їх «нагріла» контора «реального космонавта». З інтернату до суду бабусь ніхто не випустить. Радше їх відправлять у кращий... світ, недарма ж, очевидно, міська влада забирає під своє крило усі патологоанатомічні бюро міста.
Не місто, а суцільний морг
А ось із цього моменту — трохи детальніше. На тому самому вікопомному засіданні, коли було вирішено створити «Кращий дім», Київрада проголосувала також за відкриття у столиці Київського міського патологоанатомічного бюро. Підпорядковуватись воно має не Міністерству охорони здоров’я, а чиновникам із мерії — Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА. Присутня на засіданні Київради Інна Богословська (народний депутат України від фракції Регіонів) закликала столичних колег не ухвалювати безглуздих і небезпечних рішень. Адже справа в тому, що досі кожна лікарня мала власний морг. Виокремлення патологоанатомічних відділень закреслює саме поняття «клініка» — завдяки наявності цих відділень лікарні й отримують свої ліцензії, пояснювала Богословська. Не можна відрізати частини клінік і на їхній базі ліпити якесь нове утворення.
До того ж, додає Антимонопольний комітет, ідеться про економічну концентрацію, адже досі кожен морг надавав власний спектр ритуальних послуг — нині їхній ринок буде підпорядковано одній установі. Проте головний патологоанатом Києва Ніна Жучкова буцімто всім задоволена: тепер, за її словами, лікарі матимуть можливість ставити об’єктивні діагнози, незважаючи на думку керівництва тієї лікарні, до якої раніше належав морг. Мовляв, донедавна лікарські помилки вимушено прикривали співробітники моргу, бо ніхто не б’є руку, яка його годує. Нині ж є шанс зламати таку тенденцію: централізація патологоанатомічних бюро — то велика сила. В один голос із Жучковою співає і Людмила Качурова, керівник «медичного» управління КМДА, а отже, й куратор цього проекту. Вона обстоює аналогічну думку.
Насправді все далеко не так райдужно. Є три групи ризиків, що несе створення єдиного моргу. Перша група цікавить нас найменше: так, мерія однозначно буде заробляти на похованнях. Дрібні фірми, які раніше пропонували оформлення документів, бальзамування, транспорт, вінки, риття могил, встановлення пам’ятників, просто відімруть. Прийде монополіст, який посуне вбік усіх невгодних конкурентів. Риторика при цьому використовуватиметься звичайна — ідіотично–пафосна. «Нині в моргах — половина для бідних, половина для багатих. І багатих у моргах тримають у такому комфорті — кондиціонери там у них, холодильники. Вони там воскресають», — заявив Черновецький, цей затятий борець із зомбі. У нього, мовляв, усе буде інакше: багаті потраплять у пекло, а якщо захочуть на престижний Байковий цвинтар, нехай платять із того світу по 50 тисяч доларів за дозвіл на поховання. Родичам же похованих на Байковому за відвідини могил доведеться платити по 50 гривень. «Кожен день я приймаю з десяток нових тарифів», — хвалиться Черновецький. І живі вже заздрять мертвим.
Друга група ризиків пов’язана з торгівлею органами. Відразу зазначимо, що такі припущення «УМ» було іронічно прокоментовані знаючими людьми. Так, колишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук зазначив, що «медициною медики не можуть керувати, вони не здатні провести реформу в галузі охорони здоров’я. До тих пір, поки за медицину не візьмуться економісти, нічого не зрушиться. Медики повинні лікувати людей, виконувати свої безпосередні обов’язки». Поліщук виступає за створення єдиного патологоанатомічного бюро, він вважає таке рішення правильним та своєчасним. Що ж до решти побоювань, то екс–міністр відзначив: «Ви — гуманітарії, журналісти, через це у вас художня уява. А ви не бійтеся нічого! Не можна так на все дивитись. Вовків боятись — у ліс не ходити, та й чому завжди потрібно бачити тільки погане?». Складно сказати, чому. Можливо, тому, що ми живемо в Україні, де львівських медиків звинуватили у вбивстві новонароджених немовлят (задля стовбурових клітин), а криворізьких — у продажу тканин та кісток мертвих людей на біоімплантанти («Українська правда» писала про цю справу не далі як у листопаді минулого року). Утім джерела «УМ» у медичних колах і знайомство з відомим психіатром та правозахисником Семеном Глузманом нібито спростовують можливість використання біоматеріалів з тіл померлих. «Такий імплантат не приживеться в живому тілі», — каже Глузман. «Більше про патологоанатомічну службу сказати нічого не можу. Коли я навчався та починав працювати, патологоанатоми були аристократами медичного світу. Далеко не найгірші студенти йшли в цю галузь. Зараз, за розповідями, служба геть «вбита».
Утилізація бабусь: декілька нескладних прийомів
Власне, ані гроші, які лупитиме з нас Черновецький, ані навіть доля мертвих тіл у моргах не йде у жодне порівняння з життям мерських улюблениць, які здадуться на ласку «Кращого дому», мерії та всіх її служб і структур. Бабусям може бути непереливки, якщо вони вирішать затриматись на цьому світі — Христина Черновецька і її татусик, цілком імовірно, довго чекати не забажають. Це лише припущення, яке наразі спонукає до сарказму або обережного «я ще відповідних документів не бачив (не бачила), тому нічого сказати не можу». Рішення Київради про створення патологоанатомічного бюро не є таємницею за сімома печатками, воно є, зокрема, в редакції «УМ», як і статут «Кращого дому». Ми радо ознайомимо з ним міністрів, депутатів, правників — усіх бажаючих. Аби потім не було запізно сміятися.
Та головне вже сказано у цій публікації: бюро підпорядковане людям Черновецького. Це означає, що після розтину вони видадуть будь–яку довідку про смерть. Тим паче, якщо йтиметься про літніх людей, яким, так би мовити «сам Бог велів» і яких сам Бог покликав... А щоб закатрупити бабусю чи дідуся, не треба наймати кілера, не треба навіть підсипати у манну кашу отруту. Достатньо вчасно не видати їм ліки, і смерть буде природною. А щодо «гуманітарної уяви», то тижня зо два тому «УМ» говорила Антимонопольному комітету про те, що Черновецький розірве з ними угоду про скасування тарифів на транспорт. Паралель не зовсім доречна, але тоді до наших слів також поставились як до фантазій. Головне — потім не казати, що вас не попереджали.
До речі, меню «ікра та ананаси», здається, вже переглянуто мером. Днями він відвідав будинок для осіб похилого віку та пообіцяв, що бабусі та дідусі будуть одягнуті не гірше за нього (це означає, що торговий дім Zilli створить для них нові колекції?) і харчуватимуться так само по–мерськи. Сам же Черновецький, виявляється, снідає 100 грамами знежиреного кефіру, обідає «шматочком найдешевшої риби», а вечеряє чаєм та десертом. Спіймали хвилю? Бабусям наллють кефіру та чаю, накрають вобли та насиплють трохи цукру. І, звичайно ж, буде гречка. Якщо гуси врятували Рим, то вона занапастила Київ. Тож без неї — нікуди. У «Кращому домі» «кушать подано»...
Наталія ЛЕБІДЬ,
Ярослав ЦИГАНИН (юридична консультація)
НАШ СПІВАВТОР
Ярослав Циганин, 25 років. Освіта вища юридична. Юрисконсульт, голова Міжнародної громадської організації «Фонд україно–європейських ініціатив».
