«Бацьків» реактор

Рішення про будівництво атомної електростанції президент Білорусі Олександр Лукашенко оголосив ще на початку минулого року. Майже рік спеціальна комісія обирала майданчик для АЕС. Зрештою, було вирішено побудувати станцію в Островецькому районі Гродненщини, за 40 км від найбільшого білоруського озера Нароч і за якихось два десятки кілометрів від кордону з Литвою. А нещодавно обрали й генпідрядника — реактор для першої білоруської АЕС поставить російська компанія «Атомстройекспорт».

У тендері на будівництво БелАЕС брали участь «Атомстройекспорт», японсько–американський концерн «Вестінхауз–Тошиба»,франко–німецький «Арева» та «Гуанджунська ядерна корпорація» з Китаю. Невдовзі з’ясувалося, що американці не мали юридичної можливості на реалізацію такого проекту в Білорусі — між США та Білоруссю не існує відповідних міждержавних угод. Французи заявили, що умови тендера «пошиті» під російського генпідрядника, адже, за словами посла Франції у Мінську Мірей Мюссо, «тип реактора, який працюватиме в Білорусі, не зовсім схожий на ті, які виробляє «Арева», отож узагалі відмовилися від змагання. Відтак вибір спростився — між китайцями та росіянами — і переможець став очевидним ще до завершення тендера. До слова, між Білоруссю та РФ також не укладено угоди про співпрацю в галузі атомної енергетики, але з такої оказії, як перемога в тендері на будівництво АЕС, уряди обох країн узяли зобов’язання впродовж року підписати документ.

Головна причина, яка спонукала Білорусь подумати про власну атомну станцію, — бажання зміцнити енергетичну незалежність. Так заявлялося офіційно. Втім, на переконання експертів, вибір генпідрядником російської компанії ще більше цю залежність посилить. «Білорусь потрапляє в ще більшу фінансову та екологічну залежність від Росії, — обурюється в розмові з «УМ» Юрій Мелешкевич, керівник створеної при партії БНФ комісії з проблем довкілля та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. — Білорусь змушена буде закуповувати паливо для АЕС саме в Росії, з Росією доведеться вирішувати питання про утилізацію ядерних відходів. Замість диверсифікувати канали постачання енергоресурсів Лукашенко ще більше «підсажує» країну на російську енергетичну голку».

Стурбовані атомною й екологи, адже неподалік від майбутньої АЕС — «родзинка» білоруського туризму, озеро Нароч. «Ми збентежені тим, що поруч із найбільшим озером країни виросте АЕС, але, на жаль, нічого вдіяти не можемо. Не йти ж із плакатами на вулицю!» — каже керівник одного із санаторіїв, розташованих на мальовничих берегах Нарочі. Невдоволені атомним сусідом і литовці — БелАЕС розташується за 56 км від їхньої столиці Вільнюса. На що розраховувати, чого боятися (чи не боятися), вони не знають. Як заявив днями агенції «Дельфі» амбасадор Литви в Білорусі Едмінас Багдонас, «уряд Литви володіє тільки тією інформацією про будівництво АЕС, яка є в білоруських ЗМІ».

Очікувати масових демонстрацій наляканих радіацією білорусів не варто. По–перше, це не та країна, де вміють протестувати. По–друге, влада веде активну пропаганду безпечності майбутньої ядерної будови. Керівник Міністерства інформації Володимир Русакевич доручив державним ЗМІ всіляко формувати позитивний імідж атомної станції. Дійшло до того, що урядова газета «Республіка» назвала будівництво АЕС «приємним новорічним подарунком Островеччині». Викорінювати радіофобію в білорусах будуть і через школи. У деяких уже стартувала акція «Мир у твоїх руках» — діти пишуть твори на тему «Енергія мого майбутнього» та жваво залучаються до учнівської вікторини з громіздкою назвою: «Як працюють усі АЕС, знають навіть діти. Вдень, уранці і вночі нам те сонце світить!». Про можливу шкоду від того «сонця» школярам, певно, знати не гоже.

Наразі офіційні дані щодо готовності почати будівельні роботи не оприлюднюють. Відомо лише, що перший блок станції заплановано ввести в експлутатацію до 2014 року, другий — ще за два роки.