За митрополита Кирила проголосували 508 із 702 виборців Помісного собору РПЦ. У вівторок увечері в храмі Христа Спасителя відбулося наречення новообраного патріарха. При цьому, як передає Інтерфакс, глава найстаршої серед кафедр Московської патріархії — Київської митрополії — Володимир (Сабодан), за традицією, запитав обранця: «Преосвященний Кириле, Помісний собор обрав тебе Патріархом Московським і всієї Русі. Чи приймаєш ти це обрання?». Той відповів ствердно. Митрополит Київський, до речі, проголосував за Кирила.
Представники Української православної церкви склали майже третину делегатів Помісного собору. З десяток українських архієреїв увійшли до робочих органів собору — лічильної і мандатної комісій, секретаріату й прес–служби. Серед 73 жінок–делегаток Собору 17 прибули з України, серед них навіть депутатка з Криму. Частина делегатів бажала обирати патріарха жеребкуванням. Утім більшість погодилася на таємне голосування. Обирали з двох кандидатур, бо митрополит Мінський Філарет самоусунувся. До важливої події підготувалися ретельно і матеріально. Напівпрозорі урни для голосування надав Центрвиборчком Росії. Були видрукувані бланки для бюлетенів, захищені особливою голографічною плівкою. На честь обрання нового патріарха задзвонили дзвони храму Христа Спасителя і кремлівський «царський колокол». Не забарилися «задзвонити» і російські президент з прем’єром. І Медвєдєв, і Путін у телефонному режимі привітали нового главу церкви. Інтронізація патріарха відбудеться цієї неділі.
Життєпис патріарха Кирила гідний роману й художнього фільму. Його дід, отець Василь Гундяєв, у розпал більшовицьких «антирелігійних кампаній» протистояв закриттю храмів, пройшов етапами по 47 тюрмах і семи засланнях, був одним із перших в’язнів Соловецького концтабору. Батько, отець Михаїл, за принципове небажання зректися віри відбув роки на Колимі. Про Володю Гундяєва (згодом, у чернечому сані, Кирила) преса почала писати рано: він, єдиний з учнів своєї школи, не захотів вступати до організації «юних ленінців». Потім преса писала про митрополита Кирила дуже часто, адже натурою вдався активний і принциповий. Здібний випускник Ленінградської духовної семінарії став її ректором, у 1970–ті роки — представником Московського патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві, з 1989 року — керівником відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ. Був учнем і якийсь час особистим секретарем знаного митрополита Ленінградського і Новгородського Никодима (Ротова), який захищав церкву в час новітньої хрущовсько–брежнєвської «атеїстичної кампанії», та ще й заклав основи сучасного діалогу християн різних конфесій. Кирил вважається принциповим і сучасним владикою, утім останні кілька років, подейкують, став слухнянішим до влади: Путін, мовляв, його трохи приручив. Як би там не було, для значної частини українців Кирил є патріархом. Хочеться сподіватися, що він буде для них пастирем добрим і чесним.