Селекційному ентузіазму новітніх «мічуріних», здається, немає меж. На зміну бурхливій епосі повальної гібридизації, що дала змогу вченим створити нові сорти відомих культур, приходить ера генетично модифікованих організмів, тобто фактично інженерних біоконструкцій, «вибудуваних» за принципом «чого бажаєте». І хоча згубний вплив останніх на людський організм не доведено, ми інтуїтивно відчуваємо потребу в чіткому визначенні межі, за яку цікавість сучасних селекціонерів переходити не повинна. Одним із таких «бар’єрів» і стримуючих засобів служать генетичні банки рослин. Це свого роду еталони первозданності біологічних видів, які не дозволяють новаторам утратити почуття міри. Україна, будучи аграрною державою, має одну з найбільших у світі колекцій первинних зразків господарських і дикоростучих культур. Але спосіб, в який зберігається найцінніший вітчизняний скарб, викликає непідробний подив.