Кийок як фактор права

24.01.2009

Інформація про побиття людей з’явилася в інтернеті з посиланням на Вінницьку правозахисну групу. Судячи з неї, їх упродовж декількох годин тримали в холодних автомобілях, а коли ті стали виявляти незадоволення, застосували спецзасоби. І хоч це, начебто, сталося ще 12 січня, ніяких офіційних спростувань чи підтверджень у засобах масової інформації не з’являлося. Тільки через десять днів пролити світло на дотепер утаємничувану інформацію спробували представники Громадської ради при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області Галина Кучеренко та Василь Сухов. І, за великим рахунком, поширену в інтернеті інформацію вони спростували, проте, вочевидь, і самі того не очікували, що водночас підтвердили, що диму без вогню все ж не буває.

Насамперед сам факт місце мав. Хоча б тому, що 47 затриманих етапували зі слідчого ізолятора № 3 у Дніпропетровську до Нікополя з 7–ї години 20 хвилин до 21–ї години. І це — на відстань 130 кілометрів. Спеціально пристосовані для таких операцій автомобілі, як відомо, не утеплені. Однак правозахисники заявляють, що ніхто затриманих на вулиці не тримав. Попри це не заперечують й іншого: люди замерзли й зголодніли, тому поводилися войовниче. Коли ж співробітники міліції влаштували огляд, затримані вчинили спротив, погрожуючи навіть «перерізати собі вени». Правоохоронці мусили застосувати кийки, а це вже, як не крути, спецзасіб.

Щоправда, Василь Сухов привертає увагу до розходжень у свідченнях потерпілих. За його даними, медичну допомогу надали тільки шістьом з них, але й у них зафіксовано виключно легкі тілесні ушкодження. Також пан Сухов повідомив, що прокурорська та міліцейська перевірки для порушення кримінальної справи у зв’язку з побиттям утриманців ізолятора підстав не знайшли. Але найцікавіше, що представники Громадської ради висловили припущення щодо причин поширення такої інформації. На їхню думку, цю «качку» запустили з метою дискредитувати виконуючого обов’язки начальника Головного управління МВС України у Дніпропетровській області Во­лодимира Уварова.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>