Після завершення кар’єри бронзовими призерами Олімпійських ігор–2006 Оленою Гончаровою й Русланом Грушиним українці за три роки жодного разу так і не сходили на п’єдестал офіційних міжнародних чемпіонатів. Найближче до заповітних відзнак підбиралися Тетяна Волосожар і Станіслав Морозов у турнірах спортивних пар — до цього вони двічі ставали четвертими на континентальному й світовому форумах. На жаль, піднятися бодай на одну сходинку вище на чемпіонаті Європи в Гельсінки вони не змогли — знову «дерев’яні» медалі за четверте місце.

Черговий змагальний день на кортах «Мельбурн–парку» потішив українських уболівальників. До позитиву, передусім, потрібно віднести результат сестер Бондаренко, які в одиночному розряді пробилися вже до третього кола.

Востаннє жіноча баскетбольна збірна України грала у фінальній частині чемпіонату Європи ще в 2003 році. Команда, яка ставала чемпіоном континенту 1995 року, останні два відбори провалила, й Старий світ уже почав забувати про Україну як сильну баскетбольну країну. Саме тому з таким оптимізмом сприймається останній успіх наших дівчат. Днями вони оформили путівку на омріяний Євробаскет–2009 у Латвію. І хоча зробили це лише після проходження сита другого кваліфікаційного турніру, нинішня гра українок дозволяє сподіватися на вагоміші здобутки.
Однією з причин такого перевтілення можна назвати прихід нового тренера. Із Володимиром Брюховецьким «синьо–жовті» заграли цікавіше, повернувши вболівальникам смак перемог. Після закінчення кваліфікації кореспондент «УМ» зустрівся з наставником національної команди й розпитав його про секрети успіхів.