Як відучити вовка їсти ягнят?

      Ми живемо в Україні. Однак складається враження, що це не до всіх ще «дійшло» — на тлі того, як вищі державні чини опираються наданню пільг українським книзі та пресі. Цьому породжується спротив. Адже, як заявив на вчорашній прес-конференції в УНІАНі один із лідерів відомого студентського голодування 1990 року Олесь Доній, «українська культура як україномовна культура може вимерти, а залишитись вже як російськомовна». Аби зрозуміти серйозність подібної заяви, треба принаймні послухати українські радіостанції, котрі, як іронізує Доній, наповнились «блатняком» ледь не по самі вінця. Дійшло до того, що музику одного з наших флагманів, гурту «ВВ», не брали в ефір через «неформатність» (не стильову, звісно, а мовну). Як наслідок — у багатьох українських митців у житті побільшало «прози»: «Вранці за кавою я завжди любив слухати радіо. А зараз, коли «Свободу» перенесли на короткі хвилі, складається враження, що я учень школи для дефективних дітей, — у притаманному своїй літературній творчості стилі зізнався журналістам художник-драматург-громадський діяч Лесь Подерв'янський. — І таке враження, що такі самі дефективні працюють на наших радіостанціях. Створюється ефект, про який казав Ніцше: «Ти дивишся в безодню, безодня дивиться на тебе, і ви один одного виховуєте». Два дебіли виховують один одного. Комерція комерцією, але я думаю, що без нормального державного протекціонізму це радіо так і лишиться дебільним, і мені за кавою доведеться сидіти, нічого не слухаючи».

      Ситуація насправді складна. Бо, як підкреслили на вчорашній прес-конференції активісти асоціації «Український світанок», експансія російськомовної культури у нашому культурному та інформаційному просторі — це наслідок цілеспрямованої політики північного сусіда. «А як навчити вовка не їсти ягнят?» — риторично запитує віце-президент Асоціації українських письменників Тарас Федюк. Особливо тоді, коли «вовком», окрім Росії, виступає наша влада (на думку Донія — передусім Нацрада з питань телебачення та радіомовлення), котра відмовляється від підтримки україномовного продукту, або навіть журналісти (нещодавно кількадесят «російськомовних» редакторів відправили листа Леоніду Кучмі з проханням накласти вето на законопроект, де передбачались пільги україномовній пресі).

      Отже, українську культуру в медіа треба захищати. «Український світанок», до якого входять усі вищезгадані діячі, збираються почати саме з журналістів: днями вони мають намір звернутися до україномовних мас-медіа з пропозицією провести з'їзд, аби, як каже Доній, «спільно боротися за свої інтереси». Для початку з'їзд планується провести серед київських видань, «опозиційних, провладних і нейтральних». На ділі, вважають активісти «Українського світанку», непогано було б виробити спільну стратегію або створити асоціацію україномовних мас-медіа.