Примаченко і ми

«Ми поставили перед собою завдання, щоб це було нетрадиційна подача Марії Примаченко. Хочемо, щоб її твори були всюди — починаючи від дитячої іграшки, горнятка, одягу — до узагальнених образів. Кожен може прийти зі своєю ідеєю, — каже режисер проекту «Примаченко і Я» Сергій Проскурня. — Роботу над конкурсом доручив куратору «Я Галерея» Павлу Гудімову і директору «Родовід Галереї» Лідії Лихач.

Щоб експерти від захвату аж на дупу сіли

Павло Гудімов в інтерв’ю «УМ» поділився деталями проекту «Примаченко і Я»: «Є різні типи конкурсів, які проводяться на професійному рівні, а є більш демократичні, де всі бажаючі без обмежень надсилають свої роботи. Це не означає, що роботи Примаченко треба копіювати чи робити в іншій техніці, вітраж або перебивання на тканину. Надіслані роботи мають передаватися в досить легкій трансформації ХХІ століття. Образи переходитимуть у сучасне мистецтво, графічний, веб–дизайн. Це може викликати певні питання зі сторони музейників. Але сам факт, що Примаченко займалася народним мистецтвом, дозволяє трансформувати її твори, які належать усім нам. Ми маємо продовжувати життя символів, які вона закладала.

Конкурс уже розпочався. Заявки та ідеї приймаємо до 1 березня. Потім засідатиме експертна рада. Експертів буде десять, серед них Юрій Макаров, Павло Маков, Петро Гончар, Влодко Кауфман, Казбек Бектурсунов. Визначатимуть, які ідеї варто втілювати у життя. Це може бути колекція іграшок чи партія тканини. Кількість переможців необмежена. Ми не переслідуємо спортивні результати, щоб досягти рекордів. Конкретних завдань не даємо, мовляв, щоб це були записники, одяг, меблі, канцелярія, дитячі іграшки, комп’ютерні ігри. Іноді можуть бути такі рішення, що ми всі можемо на дупу сісти, як можна було до такого додуматися.

До нас надходили пропозиції ще до оголошення конкурсу. Є реакція з інших країн. Надіслали дуже серйозну колекцію одягу з Росії. Є креатив від дітей — одна 9–річна дитина запропонувала зробити шахи у вигляді фігурок звірів Примаченко. Якщо це роз­роблять професіонали, вийде класно. Звертаються відомі художники, дизайнери і кажуть, що давно мріяли щось таке зробити і чи буде це логічно. Таким чином ми акцентуємо на актуальності народного мистецтва. Показуємо людям, які в селі чи десь на хуторі малюють, що вони варті уваги. Цього літа я їздив у Карпати з експедицією до народних майстрів і бачив, що сусіди до їхньої творчості ставляться як до дивацтва. Хочу, щоб народним майстрам було тепліше від того, що сільська бабуся є народним символом України.

Виставки під кінець року плануються також за кордоном, але насамперед це потрібно нам, щоб кожна дитина, кожен дорослий знав, хто така Марія Примаченко. Як можна жити у селі, малювати звичайними фарбами на звичайному папері і звернути на себе увагу цілої країни і світу.

У «парад ідей», а саме так ми називаємо проект «Примаченко і Я», входять усі події, пов’язані з майстринею. А конкретний результат конкурсу побачимо наприкінці року в галереї «Лавра», де будуть і проміжні виставки, і покази колекцій одягу.

П’ять тисяч за Примаченко

Міністерство культури вже рік як заснувало премію імені Марії Примаченко в галузі народного мистецтва. Вона буде щорічною. «Премією відзначаються високопрофесійні твори майстрів народного мистецтва, що є найвизначнішими набутками українського народу, збагачують його історичну пам’ять, національну свідомість та самобутність. Твори мають виставлятися на виставках упродовж останніх трьох років, але не пізніше як за три місяці до їх висунення на здобуття премії, мати позитивні рецензії у мистецтво­знавчій літературі та відгуки у засобах масової інформації», — зазначено у положенні про премію.

Пропозиції претендентів на здобуття премії подаються з 1 вересня до 1 листопада тільки державними установами. У третій декаді грудня оголошується переможець, який отримує п’ять тисяч гривень і організовується персональна виставка. До складу журі входять голова Микола Яковина, директор Спілки майстрів народного мистецтва Євген Шевченко, директор Фонду Марії Примаченко Ольга Левченко, мистецтвознавець від Міністерства культури Ніна Мамалига, мистецтвознавець і галерист Олексій Титаренко.

У 2008 році переможцем стала заслужений майстер народної творчості України, майстриня декоративного розпису із села Петриківка Дніпропетровської області Валетина Карпець–Єрмолаєва. Парадоксально, але Її суперником був лише... один майстер із Києва — Микола Малярчук. У Міністерстві культури і туризму «УМ» запевнили, що у 2009–му премія набуде більшого розголосу і кількість учасників значно збільшиться.