«Це така сама війна, як і проти Грузії, тільки ведеться вона іншими методами, «газовими», — переконаний Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України. Кожна війна має свою вищу мету. Кінцева мета нинішньої газової війни — відновлення Росією домінування в Європі, і не лише на пострадянському просторі. «Зараз так само, як і наприкінці 90–х років, Росія прагне взяти під контроль українську газотранспортну систему. Москва доводить своїм західним партнерам, що транзит газу в Європу буде надійним та безперебійним лише тоді, коли українська ГТС буде в розпорядженні Росії. А відтак Росія зможе диктувати свої умови Європейському Союзові», — заявив пан Перепелиця вчора, виступаючи на засіданні «круглого столу», зініційованого Фондом «Демократичні ініціативи».
Повертаючись до асоціацій з агресією Росії до Грузії, Григорій Перепелиця відзначає: окрім кількох стратегічних цілей (повалення уряду Саакашвілі, окупація грузинських територій, поновлення свого впливу на Кавказі), та війна переслідувала ще одну мету, так би мовити, енергетичну. «Росія показала світові, що може легко кататися танками по газопроводу «Баку–Джейхан». Судини постачання газу в Європу знаходяться в її руках», — аргументує експерт.
Війна — цілком підходящий термін, вважає Перпелиця, причому війна продумана і підготовлена. Час агресії обрано вдало — по–перше, зима, а себто потреба в паливі критично зростає; по–друге, економічна криза в Україні (Кремль розуміє, що, коли Україна змушена буде купувати газ по 420 доларів за тисячу кубометрів — її економіка рухне); по–третє, глибока, не приховувана політична криза. Те, що конфлікт має суто політичний характер, є очевидним, адже нинішня ситуація нікому не приносить комерційних дивідендів (РФ втрачає карколомні суми, не торгуючи газом; псує імідж надійного поставника газу).