Не газом єдиним

«Запрягайте», дядьку, вітер

Нема лиха без добра. А тому завдяки сусідам, які носяться з пропонованим нам газом, як один зі ступою, і «по–братському» ніяк не складуть йому ціни, чимало підприємств Донеччини завбачливо почали застосовувати проекти альтернативної енергетики. В області вже встигли напрацювати певний досвід використання нетрадиційних джерел енергії: шахтного газу–метану, доменних та коксових газів, відходів сільського господарства, біомаси, а також енергії вітру та сонця.

«Піонером» використання шахтного газу вважається донецька шахта імені Засядька, де одвічний супутник шахтарів — підступний метан — навчилися використовувати в «мирних цілях». Отриманої електроенергії тепер вистачає не тільки для власних потреб підприєм­ства, а дещо перепадає й окремим мікрорайонам Київського району Донецька. Подібний досвід потроху освоюють і на інших шахтах регіону. Приміром, використання того ж метану в якості палива на вугільних шахтах ДП «Макіїввугілля» в минулому році дозволило зекономити понад 12 тисяч тонн умовного палива на суму близько десяти мільйонів гривень.

Альтернативні джерела енергії навчилися використовувати й інші підприємства, не тільки вугільні чи металургійні, де є солідні запаси шахтного або доменного газу. Зокрема у ВАТ «Комбінат «Каргілл» вирішили використовувати лушпиння від насіння соняшника. Завдяки якому зекономили близько шести тисяч тонн умовного палива на суму більше п’яти мільйонів гривень.

Степова Донеччина, особливо Приазов’я, має величезний потенціал і щодо використання вітроенергетики, адже середньорічна швидкість вітру тут на висоті десяти метрів — шість метрів за секунду. Перший пусковий комплекс із 12 вітроагрегатів ввели в експлуатацію ще наприкінці 1998 року. А нині вітряки найбільшої в державі вітроелектростанції — Новоазовської — розташовані на площі 400 гектарів. Тут працюють 189 вітряних агрегатів, а потужність ВЕС становить 50 МВт. Так само дедалі популярнішою стає сонячна енергетика. Її вже «запрягли» на узбережжі Азовського моря — в пансіонатах «Сонячний берег» (Авдіївський коксохімзавод), «Замок»(шахта «Красноармійська–Західна №1»), а також на деяких турбазах Святогір’я. Енергію сонця навчилися застосовувати не тільки в закладах відпочинку. Нині геліоустановки непогано себе зарекомендували в АТ «Донецькелектроопторг», ВАТ «Шахтобуд», в Донецькій поліклініці №7 та Маріупольському пологовому будинку №1.

Альтернативна заправна скирта

Прикметно, що у здебільшого промисловій Донеччині, використовуючи альтернативні джерела енергії, не забувають і про відходи сільського господарства та біомасу. В селищі Новомихайлівка Мар’їнського району. вже кілька років працює газогенераторна установка, що «заправляється» звичайнісінькою подрібненою соломою. Крім того, «паливом» для агрегата також є тирса, висушені стебла кукурудзи та соняшникове лушпиння. Фахівці не втомлюються повторювати, що коефіцієнт корисної дії газогенераторної установки сягає 92 відсотків. У чому, зрештою, вже встигли переконатися й пересічні мешканці селища, адже тією ж соломою та лушпинням тут опалюють лікарню, школу, приміщення сільської ради — всього майже три тисячі квадратних метрів. Скирти–АЗС відтепер є і в ТОВ «Росія» Волноваського району, де встановили і ввели в експлуатацію теплогенератор, що працює на соломі. Цей агрегат використовує щодоби близько трьох тонн соломи, яка ще дорівнює тисячі кубометрів природного газу.

У всіх згаданих випадках і спеціалісти, і мешканці населених пунктів не нахваляться агрегатами, що «заправляються» зі скирти, від вітру з моря чи від Сонця. А ширше застосування подібних агрегатів гальмує тільки дороговизна обладнання альтернативної енергетики. Також експерти звертають увагу й на той факт, що досі на державному рівні відсутня єдина стратегія у сфері енергозбереження. Затверджена постановою Кабміну ще в 1997 році Комплексна програма енергозбереження давно потребує кардинальних змін.