Що змінилося у світі з приходом Спасителя? Та майже нічого. Продажність, сімейні чвари, жадоба збагачення — навіть серед священнослужителів — нікуди не зникли за дві тисячі років. Утім Христове вчення передбачає зміни не у світі, а в кожній окремій душі. З’явилася ідея, отож багатство, земна слава, неохопні території, куплена пошана — це не головне. Справді важливим є лише «скарб небесний». Цікаво, що ніякому тоталітаризмові з його культом грубої фізичної сили не вдалося викоренити віру в людяність.
Царство Боже — всередині нас. І спершу в цій середині, що поки є темною печерою, має народитися світле дитятко. Народжений у печері–вертепі Спаситель, ще малесенький і безпомічний, потребує нашої уваги і турботи. У Святвечір, приймаючи подорожнього, згадуючи в молитві хворих і занедбаних, зажурених і знедолених, «не таких, як усі», ми тішимо самого Христа. Дитятко принесло у світ новину: Бог серед нас! І для Нього немає різниці — сильні ми чи слабкі, багато чи мало заробляємо, якої ми нації чи навіть... віросповідання. Він любить усіх, бо й Сам є Любов.

За 32–літнім зороастрійським календарем тотем цього року Бобер — священна тварина богині Природи. Він залюбки ділиться своїми багатствами з працьовитими, дбайливими і люблячими людьми, але не буде поблажливим до самозакоханих нероб. Характерні риси Бобрів, які допоможуть прожити нинішній рік благополучно, — акуратність, гостинність, твердість переконань. Люди, які відповідають позитивному тотему Бобра, зазвичай міцної статури. Вони піклуються про свою родину, країну, відповідально ставляться до виховання і безпеки дітей. Завжди дотримуються ритуалу і власний світ будують у повній гармонії з природою, красиво й надійно. Ніколи не сумують і не панікують, бо постійно щось облаштовують чи ремонтують, майструють своїми руками.
Антитотем Бобра — слизька, злодійкувата, неохайна Видра. Тому доведеться витримувати натиск агресивних анархістів, які заперечують сімейні цінності, відмовляються від власних дітей і легко змінюють життєві орієнтири. Приготуйтеся, що вже на початку весни чимало великих і маленьких управлінців–видр відмовляться брати на себе будь–яку відповідальність за результати власної «державницької» діяльності. Вони кинуть напризволяще спустошені підприємства і господарства. Зате на їхнє місце прийдуть справжні господарі, котрі, засукавши рукави, візьмуться відбудовувати все заново. Головне — підтримати саме таких людей і завадити істеричним видрам–рекетирам руйнувати створене трудягами–бобрами.