Ера «водолія»

27.12.2008
Ера «водолія»

Ще одна вікопомна фраза Черновецького була про глас Бога, який заборонив йому ліквідовуватипам’ятники Леніну. Карикатуристи обіграли і ці слова. (Малюнок з сайту www.balagan.fm.)

Якби в «УМ» практикували епіграфи до матеріалів, в даному разі ми б залюбки використали рядок з «Одеських оповідань» Ісака Бабеля. Лінгвістичні та комунікативні здібності бандита Бенціона Крика один з його поплічників характеризує так: «Беня говорить мало, але Беня говорить смачно». Замініть «Беню» «Льонею», і ви отримаєте саме те, що треба — адже йтиметься про «вибране» з Леоніда Михайловича Черновецького. Копітку справу збирання невмирущих суджень столичного голови взяв на себе ресурс під назвою «Антология национального отжига» (знайти його можна на www.blog.meta.ua). Ми знімаємо капелюха перед колегами, які, можна сказати, роками збирали — родзинка до родзинки — цей прекрасний кекс. Просимо лише вибачення за недержавний «діалект» нашого персонажу — при перекладі українською було б втрачено багато автентики. Зрештою, наш мер — великий оригінал, тож подаємо сказане ним мовою оригіналу:

«Мне сегодня звонил Филарет, он завтра меня окрестит перед мэрией» (мабуть, просто благословить. — Авт.).

«Киеву грозит техногенная катастрофа. Я в ужасе от того, что не могу протянуть киевлянам руку. Хотя вообще–то не руку. Руку мне протянули киевляне. А я хочу отдать им свое сердце».

«Американський президент ходит в протестантскую церков и молится. Чем я лучше американського президента?».

«Я человек успешный. При мне работают люди вопреки здравому смыслу. Знаете, почему? Потому что меня всегда преследовал Кучма через Омельченко и всю его камарилью».

«Я соберу всех людей, которые в состоянии эти рабочие места создавать. Это не вы. Вы (звертаючись до журналістів. — Авт.) в состоянии работать и оскорблять меня манией».

«Я категорический противник того, чтобы очередной дурак приходил во власть и менял всех, вплоть до дворников. Я не собирають никого выгонять слету. Все будет происходить постепенно».

«Из мэрии выносят документы. С утра до вечера ходят толстые дяди и несут с собой документы. У них больше пузо, чем у меня, они несут под рубашкой, в штаны заправляют документы. И так ходять туда–сюда 10 раз» (про момент зміни влади. — Авт.).

«Жители Русановских садов пусть не волнуются. Я туда поеду, мы походим по травке и примем решение».

«Как отпраздновал? Никак. Целый день по городу ездил: молебен, траурное шествие. Я стал очередной жертвой Голодомора» (про свій день народження. — Авт.).

«Я и подчиненным своим сказал, чтобы спускались в метро, а затем докладывали мне обстановку. Вот Денис Басс — мальчик из обеспеченной семьи, раньше он никогда не был в метро, а теперь увидел собственными глазами».

«Вот стоит на площади, ну просто черт какой–то. Как его зовут? Архистратиг? Ну он похож на дьявола, честно. Если бы он был похож на святого, то возле него бы молодожены радовались, что нашли друг друга».

«Я создаю проблемы всем, кто близко ко мне приближается, потому что любое общение со мной — если это человек публичный или организация публичная — приносит боль этим людям».

«Какую роль в моей жизни играет семья и дети? Вообще–то я в свои годы полностью отдан работе. За исключением того, что обедаю в публичных местах».

«З кожним днем я буду краще розмовляти на своїй рідній мові, ви будете свідками цього» (14 квітня 2006 року). І — через два місяці, 8 червня 2006–го: «Не получится у вас заставить меня разговарить на украинском. Я не говорю на украинском только потому, что теряю кураж. Когда научусь на нем классно говорить, тогда и начну говорить виключно українською мовою».

Звісно, про смаки не сперечаються (тим паче що ще стільки всього залишилось «за кадром!»), але ось, на нашу думку, трійка призерів. Третє місце належить висловлюванню про власних підлеглих: «Все, кто ноль, пусть останутся нулями. Как только я прибавлю им единицу, они тут же выйдут к вам».

«Срібло» у дивного твердження, в якому слово «пікет», здається, замінює інше, досить пікантне поняття: «Мне охота иногда взять флаг в руки и пойти кому–нибудь сделать пикет».

А перше місце посідає рацея про відхожі місця: «Я знаю, где какой туалет будет в ближайшее время установлен. Я уже имел презентацию этих мест. Людям нравится, чтобы все пахло цветочками. Поэтому это тонкая штучка — туалеты». Так, в клозетах у нас — повна розруха. Як казав професор Преображенський, що жив у квартирі № 50 і працював у Білій гвардії...»

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>