П'ять важливих хвилин із життя чоловіка,

      В анекдотах на домашніх днях народження неодмінно пролунає, наскільки важлива для появи дитини роль мами. А батько — то, мовляв, так, «п'ять хвилин роботи». При цьому ще й прокоментують, що «дурне діло — не хитре», бо роботи, вважай, немає майже ніякої. Із таким завданням може справитися мало не кожен зустрічний мужчина. Ось коли дитину на ноги треба ставити, о, тут річ інша, це вже святий обов'язок батька. Проте, як заведено казати, у кожному жарті є лише частка жарту. І ставлення до жінки як до головної складової в процесі народження дитини є хоч і традиційним, але не зовсім правильним. Адже не варто применшувати роль чоловіка.

Підкову гнути — ще не «фішка»

      Сьогодні, як стверджує Світлана Кривцун, заступник начальника Сумського обласного управління охорони здоров'я з організації медичної допомоги дітям та матерям, є сенс говорити про загальну сімейну проблему. Медики довели, що у вісімдесяти відсотках випадків безпліддя родини причина його криється саме в сім'ї, в обох. І дивно, якби було інакше: зрештою, народження дітей — це єдина парна функція чоловіків та жінок. У всьому іншому вони цілком здатні обійтися один без одного. А тут... Лише 12 відсотків випадків безпліддя показують, що причина в одному із сімейної пари. Але, знов-таки, не значить, що в жінці, — відсотки розподіляються порівну. Отож, традиційне ставлення не завжди справедливе.

      А між іншим, згідно з ним, відповідальність за народження дитини також «роздається» пропорційно: якщо в сім'ї дітей немає, то передусім скажуть, що жінка якась «попсута». Якщо вона не може виносити плід, то, певно, хвора, слабка. Чоловік же своє діло зробив, то що з нього взяти?

      ...Доволі звична ситуація, подібну до якої пригадає багато хто. Молода сім'я. При прагненні нібито обох, дітей немає. Вона вже обходила-об'їздила всіх лікарів і бабок-шептух, намучилася і фізично, і морально, бо ж часом і чоловік дорікне з цього приводу. Постає питання обстежитися йому. Як?! Йому!? Та ж від нього ще в десятому класі однокласниця завагітніла! Та він же здоровий — підкови гне! Як можна його в чомусь запідозрити?.. Можна. І підкови гнути — тут не показник. Це якраз і є діло дурне й нехитре. А от те інше, про що ми говоримо, потребує і мудрості, й тактовності, й уміння дивитися в завтра. Бо чи не після тієї однокласниці довелося крадькома ковтати таблетки, які порадив приятель? І лікування, власне, не відбулося. І той випадок вагітності, можливо, став останнім у його чоловічій біографії?

      Інший варіант: чи був узагалі хлопчик? Себто чи впевнені ви у вагітності вашої випадкової сусідки по ліжку (галявині, машині — вибирайте свій варіант)? Можливо, то був просто хід для стабілізації стосунків: жінки часом люблять у такий спосіб прив'язувати чоловіків. Зрештою, мужчина міг просто захворіти. І будь-які зігнуті підкови й вагітності попередніх партнерш не вправі служити аргументом проти дружини. Бо, як говорить обласний сексопатолог Андрій Мірошниченко, досить сімдесяти чотирьох днів, аби чоловік плодючий перетворився у протилежність цьому поняттю.

«Чоловічий фактор»: хвороба + алкоголь = викидень

      Що сталося у тому конкретному, дещо схематизованому нами випадку? Вони розлучилися і в наступному шлюбі вона успішно завагітніла й народила. А може, варто було б всього лише приборкати йому свою гординю, перевіритися, пролікуватися і мати нормальну сім'ю: зрештою, одружувалися ж, певно, з любові...

      Реакція чоловіків на потребу перевірити свою репродуктивну здатність переважно саме така — неадекватна. Іноді, розповідає Андрій Мірошниченко, мужчина вже навіть приходить до лікаря, але відразу заявляє: «Я не розумію, чого я сюди прийшов». Тому, впевнена завідувачка обласного центру планування сім'ї Вікторія Краснокутська, невисока офіційна статистика щодо безпліддя чоловіків свідчить не про відсутність цієї проблеми, а про її невиявленість. Як же, справді, дізнатися про те, що старанно приховується чи заперечується?

      За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, безплідними є близько десяти-п'ятнадцяти відсотків подружніх пар. І «чоловічий фактор» у безплідному шлюбі сягає від 34 до 54 відсотків.

      Мотивів родинного безпліддя з чоловічого боку чимало. Це і згадані вже інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом, особливо — самостійно проліковані чи недоліковані. До речі, якщо згадати про недоношування дитини, то, виявляється, є захворювання чоловіків, які протягом отих «п'яти хвилин роботи» просто програмують на це плід. І жінка в такому випадку не здатна щось змінити. Хоч проблему звично вбачатимуть у ній.

      Це й надто ранній початок статевого життя, що часто, на жаль, призводить до причини вже окресленої: інфекцій. Бо ранній статевий досвід, як правило, невпорядкований. Як результат — такі неприємні цифри: останніми роками захворюваність сифілісом серед дівчат-підлітків зросла більш ніж у тридцять, серед юнаків — у двадцять разів.

      До причин безпліддя відносимо й шкідливі звички. Банально? Та, як свідчать дослідження, перший контакт із алкоголем у хлопців відбувається у 12—13 років. У п'ятнадцять випиває кожен другий, так само кожен другий курить. А скільки потрібно незміцнілому організму, аби отруїтися? Є, звичайно, екологічні, генетичні фактори. Але передусім — це все ті самі старі моральні критерії, які так знецінилися сьогодні. До них просто ніби немає справи. Батьки зайняті роботою чи пошуком заробітків, діти живуть своїми уявленнями про світ, що формуються не надто моральним загальним середовищем. І при цьому забувається, що йдеться, власне, про головне: майбутнє щастя. Бо якою б не була кар'єра, як би успішно не складався бізнес, але так уже влаштовані люди, що їм потрібен родинний затишок, увага близької людини і гамір дітей у домі. Лунатимуть вони чи ні — ліпше думати заздалегідь.

Дещо про «дрімучість» дітей і батьків

      Так що не випадково лікарі радять про здоров'я майбутнього потомства замислюватися ще до його зачаття. Чи задумуються про це молодята непередодні шлюбу? Як свідчить практика, дуже рідко. Думають про те, які будуть обручки, яку купити весільну сукню чи де її взяти напрокат, кого запросити та що оті запрошені подарують...

      А потім уже, можливо, під час вагітності, з'ясовується, що у нього був ну зовсім випадковий зв'язок і тепер дружина має від благовірного найвагоміший подарунок — СНІД.

      Чи ще випадок iз практики. У жінки після одруження немає дітей. Ідуть до лікаря. І виявляють, що до двадцяти років вона жодного разу (!) не мала місячних. Себто не відбулася як жінка, здатна до репродукції. Куди дивилися батьки? Чому не лікували доньку? На що сподівалася вона сама? Здається, просто неймовірна дрімучість при сьогоднішній аж надто нав’язливiй поінформованості.

      Загалом наше уявлення про процес відтворення, на жаль, справді дуже дрімуче. Як свідчать дослідження стану репродуктивного та статевого здоров'я чоловіків в Україні, здійснені Українською асоціацією планування сім'ї, благодійним фондом «Здоров'я жінки і планування сім'ї» та Канадсько-Українським гендерним фондом, станом на 2003 рік поняття «репродуктивне здоров'я» правильно розуміли близько 13,7 відсотка чоловіків у віці 20—24 роки. Серед 25—29-річних це розуміють 13,45 відсотка. Серед мужчин віком 30—34 років таких — 9,63 відсотка. 40—44-річних чоловіків із розумінням вказаного поняття виявилося «аж» — 6,42 відсотка. Думаю, ці цифри коментувати не треба.

      «У відповідності до рекомендацій міжнародної конференції з питань народонаселення і розвитку, що 1994 року відбулася в Каїрі, репродуктивне здоров'я було визначене як стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише як відсутність захворювань репродуктивної системи. «У нас, в Україні, таке ставлення до даного поняття не прижилося, — розповідає Вікторія Краснокутська. — Більше того, навіть у вузькому розумінні захворювання та розповсюдження хвороб стан репродуктивного здоров'я в нашій країні нижчий за міжнародні стандарти. І протягом останнього десятиліття він ще й погіршився».

Чому нація хворіє на депопуляцію?

      Які це має наслідки для держави в цілому — пояснювати не доводиться. Варто назвати одне слово, яке визначає цей стан, — депопуляція. До речі, Сумщина належить до регіонів, де природне зменшення населення особливо значне. За статистикою, у 2002 році на тисячу населення в області народилося менше 7 малюків, і водночас померло майже 18 осіб. «Торік, — говорить Світлана Кривцун, — попри великий показник смертності, Сумщина все ж отримала привід для оптимізму: дітей в області народилося більше у порівнянні з 2002-м майже на 450. Уже схвалено, хоч і явно запізно, загальнонаціональні програми щодо поліпшення репродуктивного здоров'я. Тепер важливо, аби їх принаймні виконували».

      Та навіть якщо усунути усі об'єктивні причини і обставини названої проблеми, остаточно її не вирішити, якщо ввімкнути суб'єктивний фактор. А він полягає у ставленні молодих людей як до свого здоров'я та майбутнього, так і до здоров'я та майбутнього потенційного потомства. Сьогодні при центрах планування сім'ї створено консультаційні відділи, де напередодні весілля можна обстежитися й переконатися, що сім'я не скінчиться весільним шоу, а існуватиме задля продовження роду. Прагнення скористатися таким люб'язним консультуванням (до речі, безкоштовним, за винятком складних аналізів) — прикмета цивілізованості. Спробуйте поцікавитися: скільки в нас цивілізованих молодих пар?..

      А для початку молодятам варто знати от що: якщо після тринадцяти місяців регулярного статевого життя ваша сім'я не отримала надії на поповнення, родина офіційно вже може бути віднесена до безплідних. Отже, треба поспішити до лікаря. Хоча фахівці вважають, що цілком показовим є коротший термін: якщо шість місяців ви плануєте потомство, але без успіху, — вже є сенс порадитися з фахівцем. Причому, наголосимо знову, обом. Бо ж, як кажуть лікарі, вчасний огляд  чоловіка економічно вигідніший для родини, тоді як процес обстеження та лікування жінки значно триваліший і дорожчий. Якщо ж після цього довгого шляху виявиться, що він був марним, буде не просто прикро. Отже, справжні чоловіки мають не голослівно відстоювати свої репродуктивні якості, а зробити все, аби ці якості проявилися реально — у їхніх дітях. Бо ж, згодьмося, міф про «п'ятихвилинну» чоловічу участь у народженні дитини, — це тільки міф.