Комітет виборців України давно став невід’ємною частиною поняття «народне волевиявлення» — починаючи з референдуму і закінчуючи виборами мера провінційного містечка. Активістів цієї недержавної організації складно не помітити на виборах: вони виступають у пресі, проводять акції, в день голосування «патрулюють» на дільничних комісіях, а у виборче «міжсезоння» працюють над вдосконаленням електорального законодавства та «моніторять» окремих представників влади. Всюдисущість КВУ, зізнався голова правління організації Ігор Попов, забезпечується у доволі дивний, проте ефективний спосіб. Рiч у тiм, що, за українським законодавством, громадська організація не може бути спостерігачем на виборах. Але доступ до виборчих дільниць мають журналісти. Тому на минулих парламентських виборах посвідчення газети «Точка зору» (це видання КВУ) мало аж... дві тисячі осіб! Це, зауважив Попов, «тягнуло» на кілька рядків у Книзі Гіннесса, проте Комітет виборців пізно про це здогадався.
Нещодавно КВУшники святкували ювілей — десятиріччя заснування. Про деякі підсумки діяльності організації та різноманітні «цікавинки» нинішнього виборчого процесу ми й розмовляли з головою правління КВУ Ігорем Поповим.
«Формування нової ЦВК не дозволить сумніватися у результатах виборів»
— Нещодавно вашій організації виповнилося десять років. Наскільки вона виправдала своє існування впродовж цього часу?
— Якби ми не виправдовували своїх сподівань, ми б розчарувалися у своїй справі і розбіглися. Нас утримують наші успіхи. Можливо, не глобальні, але, на наш погляд, суттєві. Серед останніх я б назвав формування Центральної виборчої комісії. До призначення її членів ми робили кілька заяв, зустрічалися з народними депутатами, працівниками Адміністрації Президента, писали листи на ім’я Президента. І ми раді, що цього року, хоч і з затримкою, парламент проголосував за нових членів ЦВК. Бо надалі це не дозволить сумніватися у легітимності результатів виборів, які можна було б скасувати вже за те, що їх проводила нелегітимна ЦВК.
— Ви задоволені новим складом Центрвиборчкому? І як оціните те, що тепер комісію очолює Сергій Ківалов?
— Поки що як члени ЦВК вони нічого не зробили. Ми чекаємо їхніх дій щодо виборів у 61-му окрузі, які відбудуться через декілька днів. У ЦВК багато нових людей, котрі не мають досвіду роботи на виборах. Звичайно, ми побоюємося, що можуть бути помилки.
— Ви пробували налагодити співпрацю із новим складом ЦВК?
— Ми добре працювали із людьми зі старого складу Центрвиборчкому. Кілька чоловік залишилось працювати і в новій ЦВК. Із Ківаловим ми плануємо зустрітися вже найближчим часом. Бо завдання в нас одні — забезпечити чесні і прозорі вибори.
Гра в «хустинку»
— Як людина, яка займалась уже чотирма плановими виборами (двома парламентськими і двома президентськими), розкажіть, наскільки змінилась специфіка виборів за останні десять років?
— У 1994 році не було залучено таких грошей, професійних технологій і маніпуляцій. Але були проблеми більш грубі — відверта фальсифікація цифр. Ми дуже раді, що зараз на загальнодержавному рівні немає фальсифікацій, нема тих порушень, які ми бачимо у країнах Середньої Азії.
— І які з цих порушень грубіші — відверті фальсифікації чи приховані технології?
— Важко сказати, бо це різні типи порушень. На майбутніх президентських виборах ми, приміром, очікуємо дуже виточнених технологій. Уже зараз певні структури показують, як можна маніпулювати думкою виборця, не порушуючи при цьому жодного закону. Тому складно сказати, чи це менш брудно, аніж банальна фальсифікація.
— І які порушення вас найбільше шокують?
— Велика проблема, яка все частіше з’являється на наших виборах, — коли ввечері, за добу до голосування, знімають з виборчих перегонів одного або навіть двох основних претендентів на перемогу. Так, приміром, було на виборах міського голови Сум минулого року. І коли виборці бачать, що за незначні порушення (хтось не включив 50 гривень до декларації про доходи або від чийогось імені було порушено правила агітації) знімають кандидатів, за яких вони хотіли проголосувати, ці виборці взагалі розчаровуються в ідеї виборів. І, можливо, навіть не захочуть прийти на дільниці наступного разу.
Дуже підло, коли відбуваються підтасовки після того, як виборці приходять на вибори зі своїми особливими сподіваннями. Часто ми бачимо, як люди похилого віку чи не з останніх сил ідуть на дільниці, заповнюють бюлетені, а все це перекреслюється чиїмось незаконним свавіллям...
— Ви могли б розказати про конкретні приклади фальсифікацій?
— Звичайно, не хотілося б «навчати» тих, хто хоче це зробити... Хоча ті, кому це потрібно, і без цього все знають. Одна з технологій, яку використовують, — «карусель». Під виборчою дільницею стоять порушники і пропонують виборцям продати чистий бюлетень. У суму коштів, які пропонують, входить «послуга» — виборець мусить кинути уже заповнений бюлетень у виборчу скриньку. Тобто він отримує заповнений бюлетень, який перед тим винесла з дільниці попередня людина. Відповідно, він кидає цей заповнений бюлетень у скриньку, а виносить із дільниці чистий і дає його людям, які стоять зовні. Вони заповнюють цей бюлетень, знаходять нового клієнта, і таким чином можна «організувати» кількадесят бюлетенів на кожній дільниці. Тому ми звертаємося до виборців: якщо вони бачать такі речі, треба одразу звертатись і в міліцію, і до голови виборчої комісії.
Є ще один цікавий прийом — «хусточка», коли нечесний член виборчої комісії має на собі якийсь відмінний знак — значок, хусточку або ще щось таке. На дільницю приїжджають люди, які територіально не належать до цієї діяльності, і голосують. А потім, наприкінці дня, носій «хусточки» старається підробити документи, щоб зійшлася загальна цифра явки — хто проголосував і хто не проголосував. Тому ми закликаємо всіх прийти на вибори, щоб ніхто не скористався вашим голосом, щоб ніхто не заробив на вашому праві голосувати.
— Це можна віднести до грубих порушень. Чи трапляються якісь витончені, елегантні технології?
— Менше року тому, це було на довиборах, один із кандидатів роздавав у окрузі гроші по відомостях. За нашими даними, зі штабу кандидата кошти отримали сто тисяч виборців. Конкурент зробив крок, який був значно дешевшим: через пресу, оголошення він розповсюдив інформацію, що люди, які отримали кошти, повинні заявити про це в своїх деклараціях про доходи, бо списки вже передані в місцеву податкову адміністрацію. Тоді багато людей почали шукати тих, у кого вони брали кошти, аби віддати їм гроші...
«Люди продають свій голос, беруть 20 гривень сьогодні, а невдовзі отримують нечесну владу на все життя»
— У вашої організації достатньо методів протидії подібним фальсифікаціям?
— Їх завжди недостатньо. Тому ми не припиняємо роботи між виборами — наші відділення, які діють у 150 містах країни, проводять кампанію моніторингу діяльності обраних осіб, регулярно спілкуються із працівниками засобів масової інформації.
Є, звичайно, суб’єктивні речі — це настрої тих, хто повинен недопущенням фальсифікацій займатись. Тому що громадська організація не повинна вести оперативно-розшукову діяльність, затримувати пiдозрілих типів, які роздають кошти під виборчою дільницею. На жаль, ті, хто має цим займатися, часто або не мають відповідної кваліфікації, або бажання, або, що ще гірше, перебувають у злочинній змові з порушниками закону.
— Це ви про чиновників?
— Звичайно: дільнична комісія повинна організовувати чесні вибори, а не думати про те, як заробити 100 доларів. І, відповідно, правоохоронні органи повинні стежити за тим, аби цього не було, а не думати, як забрати половину цих грошей, щоб закрити на щось очі. На жаль, усе це часто переплітається.
— Цю проблему можна вирішити законодавчо?
— Частково — законодавчо, частково —зміною ставлення виборців. Бо силою грошей нікому не дають — і в «каруселі», і при роздачі грошей за списками. Вони беруть 20 гривень зараз, продають свій голос, але потім отримують нечесну владу на 5 років або на все життя.
— Якщо говорити про законодавчий бік справи, наскільки опрацьованим у нас є закон про вибори Президента?
— Зараз у Верховній Раді проходить процес внесення поправок до цього закону. Ми вкотре наголошуємо на тих речах, які бажано змінити: треба надати право громадським організаціям виставляти офіційних спостерiгачів на виборах, хоча б тим організаціям, які цим займаються і мають національний статус. Треба врегулювати процедуру зняття кандидатів з реєстрації — щоб на це дійсно були вагомі підстави. Потрібно вирішити процедуру оскарження зняття з реєстрації в судовому порядку, бо на сьогодні рішення суду першої інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає. Саме тому на парламентських виборах багато фаворитів було знято з реєстрації.
«Деякі державні службовці говорять, що ми вороги, тому відмовляються від співпраці з нами»
— А чиновники нормально ідуть на спілкування з вами?
— Більшість посадових осіб в дільничних комісіях — це нормальні люди, налаштовані на виконання своїх службових обов’язків. Приміром, по 61-му округу на Донеччині, де мають відбутися довибори, є багато критики. Ми вже подали першу скаргу. І реакція дільничної комісії була дуже позитивною. Вони сказали, що ми перші, хто, висловлюючи критику, висунув свої пропозиції.
Два тижні тому ми подали звіт про дотримання законодавства про державну службу. Дзвонив заступник начальника голови Держслужби і дякував за наші напрацювання. Тобто люди нормально на це реагують, і ми будемо продовжувати з ними працювати.
— Ви відстоюєте чисті вибори, тому у вас, очевидно, є тертя із тими, хто займається виборами і переслідує при цьому якісь інтереси?
— Звичайно. Навіть із ЦВК у нас між виборами відносини складаються краще, ніж за місяць до виборів. Бо ми дійсно знаходимо проблеми, публічно про це говоримо, і не всім це подобається. Бувають і адміністративні санкції, коли наших активістів викликають в органи виконавчої влади чи куди-iнде. Звичайно, хотілося б, аби це не повторювалося.
— Якісь конкретні випадки тиску на активістів КВУ пригадаєте?
— Проводилися чергові перевибори міського голови Василькова, бо під тиском обласної держадміністрації діючий міський голова Валерій Попович був змушений піти у відставку. Ми привозили на ці вибори спостерігачів з інших міст Київської області. Одну з груп, яка вранці виїжджала з Броварів, зупинили працівники ДАІ, під надуманим приводом склали акт про адміністративне порушення і затримали наших на термін від 7 до 15 діб. Спершу правоохоронці казали, що в активістів були брудні номери, потім говорили, що вони грубо відповідали на запитання, а ще пізніше заявили, що є свідки, які можуть підтвердити, ніби наші люди мало не побили наряд міліції. Тобто справа була сфабирикована грубо — аби не допустити спостерігачів на вибори. Після цього ми провели всі судові оскарження, посадові особи були покарані, а ті, хто постраждали, навіть отримали моральну компенсацію. В особистій розмові начальник місцевої міліції мені сказав, що він розуміє незаконність затримання, але не може випустити наших людей, бо з нього, мовляв, того ж вечора зірвуть погони. На нашу радість, один із активістів (він відсидів 7 діб) сьогодні є міським головою Броварів.
Був іще один випадок у 1996 році, коли в Білорусі проводили референдум щодо внесення змін до Конституції. Ми туди надіслали 20 міжнародних спостерігачів. Один із них, Олексій Личковах, працював у Бресті. Під час підрахунку голосів він знайшов грубе порушення — під скатертиною були заховані чисті бюлетені, щоб потім замінити запасні комплекти. Наш активіст це сфотографував. Одразу викликали міліцію, Олексія затримали й висунули звинувачення у хуліганстві. Ми довго боролися: кілька днів направляли ноти і заяви, підключилося багато політичних партій і організацій, Папа Римський вніс ім’я нашого активіста у свою молитву, я особисто ставив наступного ранку Лукашенкові питання щодо цього, і він перед 50 камерами був змушений це коментувати. Через три дні Олексія випустили з в’язниці і сказали, щоб він протягом 24 годин залишив Білорусь.
— Окрім «батога» є таке поняття, як «пряник». Чи були спроби підкупу ваших активістів, аби вони на щось закривали очі?
— Користуючись нагодою, хотів би сказати, що наша організація збирає добровільні пожертви від громадян, у тому числі від тих, які перебувають у владі. Ми будемо раді всім надходженням, номер банківського рахунку можна знайти на нашому сайті. І ми з радістю займемося моніторингом тих посадових осіб, які зроблять такі пожертви (сміється. — Авт.). А якщо серйозно, то, на жаль, деякі з державних службовців відразу говорять: «Ви вороги, і ми не хочемо з вами працювати».
«Ці вибори будуть брудними. Але країні потрібна така «встряска»
— З якими почуттями ви очікуєте наступних виборів?
— Це виклик для суспільства, для кожного виборця, виклик для нас, для політичних сил. І кожен проявить себе на цих виборах, кожен зробить для себе певний вибір. І я сподіваюсь, що ці вибори зможуть просунути наше суспільство вперед, до демократичних цінностей.
— Ці вибори будуть брудними?
— Виходячи з нинішньої ситуації, вони будуть конкурентними, що тішить, однак через це будуть і брудними. Але країні потрібна така «встряска», переосмислення певних цінностей, щоб через вибори зробити якісний стрибок на новий рівень.
— Проведення політреформи позначиться на інтризі виборів?
— Якщо остаточно проголосують за той проект, який нещодавно був дивним чином попередньо схвалений у Верховній Раді, то «призова ціна» різко зменшиться, зменшаться бюджети і надходження коштів у «каси» кандидатів у президенти. Тобто зменшиться напруга, а отже, й кількість порушень. Але я противник тієї конституційної реформи, яку зараз проводять.
ДОВІДКА «УМ»
Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КВУ) утворилася напередодні перших у незалежній Україні парламентських виборів, 20 лютого 1994 року. КВУ було створено за ініціативи кількох організацій (серед яких були Союз українського студентства, профспілка ВОСТ) та низки роздрібнених клубів виборців, що діяли в різних регіонах держави. Окрім участі в загальнонаціональних виборах, КВУ зосереджує свою роботу на місцевих кампаніях. У ролі міжнародних спостерігачів представники КВУ працювали на виборах у Білорусі, Польщі, Молдові, Швеції, Чечні, Австрії, Грузії, Росії, Великій Британії, США, Шрi-Ланці тощо.