«Брати Клички» донецької політики

      Напередодні проведення довиборів до Верховної Ради в окрузі №61 (колишній народний депутат Геннадій Васильєв склав повноваження після призначення на посаду Генпрокурора) на Донеччині різко збільшилась кількість політичних провидців. Причому абсолютна більшість із них називає результати голосування і прізвище майбутнього обранця зі стовідсотковою упевненістю та гарантією. Чергові підтвердження такого «феномену» вдалося спостерігати й на засіданні Донецького прес-клубу ринкових реформ, куди були запрошені кандидати в народні депутати.

      Із зареєстрованих 27 претендентів погодилися зустрітися з журналістами тільки член КПУ Ігор Могилевський та Євген Талишев, якого підтримує «Наша Україна». А інтереси ще одного кандидата — брата Генпрокурора і головного податківця Донецької області Олександра Васильєва — представляла його довірена особа Інна Остапенко. Саме останній, як неважко було передбачити, i довелося відповідати на найдовшу низку запитань.

      Пані Остапенко брала участь ще у виборчих перегонах поруч iз Геннадієм Васильєвим, отож здобутий досвід давався взнаки: найдошкульніші запитання парирувала без найменших зволікань. У цілому ж, за її словами, Олександр Васильєв веде передвиборчу кампанію, зосереджуючись тільки на позитивних моментах своєї діяльності, не чіпаючи конкурентів. А спонукало високопосадового держслужбовця піти в похід за мандатом народного обранця кілька моментів. Серед них і такий — брати Васильєви вирішили взяти за приклад ще одних відомих братів, знаних досить позитивною діяльністю. Ні, не Суркісів. І навіть не Медведчуків. Може, й не повірите — братів Кличків.

      Цікаво, що порівняння досить вдале. Бо навіть незалежні спостерігачі зауважують, що в 61-му окрузі брати Васильєви не залишають суперникам жодного шансу. Як ті ж Клички на ринзі своїм.

      Щоправда, у виборчий «нокаут» інших претендентів на мандат тут відправляють не так прямолінійно. І здебільшого іншими руками. Однак схопити за руку той самий адмінресурс досить проблематично. Наприклад, тутешня районна газета друкує наказ Генпрокурора про призначення міжрайонним прокурором особи, яка до цього працювала його помічником. З одного боку, звичайнісіньке кадрове призначення, а з іншого — робиться воно напередодні виборів, мабуть, таки не випадково. Або ще про участь держслужбовців у виборчій кампанії одного єдиного кандидата. Інша райгазета друкує виступ голови райдержадміністрації під заголовком «Газ від Васильєва». Так от, на переконання Інни Остапенко, винен у цій ситуації тільки редактор газети, який невдало й бездарно формує заголовки і розташовує фото. А стосовно вчителів, які розносять в окрузі листівки iз закликами голосувати за пана Васильєва, то вони, виявляється, діють аж ніяк не з примусу, а як звичайнісінькі виборці зі своєю громадянською позицією.

      На всі зауваження стосовно низки порушень чомусь весь час посміхався і член окружної виборчої комісії Іван Змарада. А потім «відстрочив», як з кулемета: передвиборча кампанія в окрузі триває в правовому полі з дотриманням чинного законодавства. Ба, навіть більше. Днями їх відвідала столична комісія ЦВК і теж не виявила жодних порушень та відхилень від закону.

      Звісно, іншої думки були Євген Талишев та Ігор Могилевський. Останній намагається проводити зустрічі з виборцями навіть вкупі з народним депутатом, однак деякі голови селищних рад всуперед Закону «Про статус народного депутата України» відмовляли в приміщенні. А Талишев узагалі не зміг провести кампанію у повному обсязі, бо його зняли з реєстрації, і до поновлення після відповідного рішення апеляційного суду минуло аж дев'ять днів. «Я свого часу, — згадує редактор опозиційної газети «Остров», — балотувався у Пролетарському районі, що має репутацію бандитського. Але навіть там не було такого «бєспрєдєла», як тут!» Приміром , на думку опозиційного кандидата, тільки та обставина, що 95 відсотків членів комісій є представниками Олександра Васильєва, перетворює вибори на недолугий фарс.

      А ось присутні представники донецької обласної організації Комітету виборців України власними висновками ділилися не так емоційно. Тим більше що, за їхніми спостереженнями, на згаданих довиборах використовуються переважно вже давно випробувані ефективні технології, які, на перший погляд, не є формальним порушенням. А політолог, директор Центру гуманітарної освіти НАН України Ігор Пасько висловив своє бачення проблеми більш узагальнююче: «Яка держава — така й виборча система». Мовляв, мажоритарна система віджила настільки, що про якусь демократію під час виборів навіть говорити не доводиться. Надто ж Донеччині.

      ...А раз так, то що ще залишається мешканцям округу, де в ході довиборів бодай ознаки того ж вибору доводиться шукати з лупою?