Урочистості до 100–річчя з дня народження Степана Бандери розпочнуться у Луцьку 26 грудня урочистою академією і концертом у народному домі «Просвіта». Ця імпреза за участі трудових колективів, учителів, студентства, духовенства, учасників національно–визвольних змагань, лідерів політичних партій та місцевої влади за своєю загальною стилістикою, на жаль, не відійшла від традицій святкування радянських пам’ятних дат на кшталт «ювілею великого Леніна». Позбутися стереотипів минулого людям, які на них виховувалися й виросли, наразі непросто. Хоча луцька міська влада й намагалася вирізнитися чимось оригінальним. Для цього запрошувала на зустрічі провідних журналістів, викладачів ВНЗ і політологів, аби порадитися, як краще відсвяткувати круглу дату. І на цих зустрічах звучали пропозиції провести святкування достойно, але без фанатизму.

Україну один за одним залишають її герої, свідки великої епохи національно–визвольних змагань. У ніч із вівторка на середу цього тижня відійшла до кращого світу Оксана Бандера, наймолодша із сестер провідника ОУН Степана Бандери. Усі Бандери були особистостями такими сильними, а їхні життєві шляхи були такі тяжкі й непересічні. Пані Оксана відбула 48 років заслання, таборів, каторги, набагато більше за багатьох українських дисидентів, маючи в серці найпершу цінність — свою родину. Вона і не ховалася в тіні свого визначного брата Степана Бандери, і не намагалася зробити якихось дивідендів зі свого прізвища чи «каторжного стажу». Усі ці півстоліття на чужині вона мріяла повернутися додому. Її мрія здійснилася, пані Оксана прожила старість на Батьківщині, і сьогодні виконають її останню волю: Оксану Бандеру поховають на цвинтарі у рідному селі Старий Угринів, біля сестер.