Біда підкралася зненацька. 11 квітня 2008 року лікар–психотерапевт Нікопольської райлікарні Юрій Забіяка разом із дружиною Ольгою Василівною, відомим у місті офтальмологом, та сусідом виїхав на своєму «Деу Сенс» до Дніпропетровська. Стояв туман. Отож коли на зустрічну смугу неподалік Нікополя виїхав «Ніссан Альтіма», керований 32–річним дніпропетровцем, співробітником однієї з відомих приватних структур, Юрій Олексійович розминутися зі смертельно небезпечною перешкодою вже не зміг. Удар прийшовся в ділянку пасажирського сидіння, де їхала дружина. На жаль, заподіяні Ользі Василівні ушкодження виявилися несумісними з життям, хоч чоловік відразу надав їй необхідну в таких випадках допомогу. «Ніссан» після удару вилетів на узбіччя, а понівечена «Деу Сенс» так і залишилася стояти на дорозі.
Щодо винуватців трагедії, здавалося б, дискусій не виникало. У Нікопольському міськвідділі міліції навіть через вісім місяців після аварії «УМ» не посоромилися висловити переконаність, що ним, безперечно, є дніпропетровець. Та і його керівник приїздив до матері загиблої Тетяни Гаврилівни Неліної, пропонуючи покласти на депозит якісь там гроші, але надалі чоловіка більше не бачили. Щоправда, кримінальну справу спершу порушили за фактом. А через деякий час її забрали до Дніпропетровська. Відтоді рідні та близькі загиблої бачили слідчого тільки двічі й не можуть дістати про перебіг розслідування ніякої інформації. Тетяна Гаврилівна вже й до Генпрокуратури, і до міністра внутрішніх справ із цього приводу зверталася, однак конкретної відповіді не дочекалася.
Пані Неліна практично все життя пропрацювала в Ромнах на Сумщині хірургом. Заслужила там звання Почесного громадянина цього міста, де тричі її обирали депутатом Верховної Ради УРСР. У 2001 році разом із чоловіком Василем переїхали поближче до доньки, до села Мусіївки неподалік від Нікополя. Спершу, щоправда, мешкали окремо. Коли ж Ользі Забіяці настав час виходити на пенсію, вона вирішила відкрити приватний офтальмологічний кабінет. Заради цього мусили продати з чоловіком і житло в Нікополі, і авто, переїхавши до села, де стали мешкати разом із її батьками. Несподівана біда перекреслила всі плани...
Як зізналася «УМ» Тетяна Гаврилівна, життя для неї з чоловіком після цього втратило сенс. Тільки й хоче тепер одного — справедливого суду над винуватцем загибелі доньки, заради якої й перебралися на Нікопольщину доживати віку.
До нашої газети, яку в їхній родині передплачують уже впродовж багатьох років, жінка звернулася, немов до останньої надії. Щоб хоч якось зарадити її біді, кореспондент «УМ» пооббивав пороги УМВС України у Дніпропетровській області. Однак ніякої інформації не домігся — всі дружно посилалися на таємницю слідства, яке вже триває дев’ятий (!) місяць. Тому не залишається нічого іншого, як запитати в міліцейського керівництва Дніпропетровщини через газету: чому звичайне ДТП, щодо винуватця якого, здається, і сумнівів не виникає, потрапило до категорії «засекречених»?
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
