У мери нелюди штовхають?

Ця кримінальна справа, про перебіг слухання якої в Апеляційному суді Дніпропетровської області ми неодноразово розповідали, стрімко наближається до свого фінішу. Вже на 24 грудня призначені дебати сторін, а там і вирок не за горами. Проте насправді все зовсім не настільки безхмарно, як може здатися. Більше того — у Дніпропетровську все переконливіше побутує думка, що судять не тих. Хоча на початку судового розгляду, здавалося, ніяких сумнівів бути не могло. Якщо один із підсудних, Ігор Супрунюк, скористався своїм правом не відповідати на будь–які запитання головуючого, то його приятель Віктор Саєнко охоче розповідав про найдетальніші подробиці страшних злочинів. Третій підсудний Олександр Ганжа проходить лише за двома епізодами, отож значне покарання йому «не світить».

Однак навіть на такому тлі не може не звертати уваги, що суд із малозрозумілих міркувань і всупереч закону спершу відхилив клопотання про допуск у якості захисників батька Саєнка та матері Супрунюка. «Ознайомившись із матеріалами кримінальної справи, я зрозумів, чому слідчий облпрокуратури Власенко, а надалі й суд, так довго не допускали мене до захисту сина. Адже матеріали кримінальної справи з першої до остан­ньої сторінки сфальсифіковані. На жоден епізод кримінальної справи слідство не надало доказів. Все звинувачення базується на вибитих звинуваченнях підсудних!» — цю переконаність Саєнка–старшого розтиражувала одна з дніпропетровських газет. Більше того, батько переконує, що перебіг процесу контролюється ззовні. Отож, мовляв, коли запахло смаженим, справа стала просуватися у прискореному темпі.

А мати Ігоря Супрунюка головний корінь зла вбачає в тодішньому начальникові управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Іванові Ступаку. Мовляв, коли під ним серйозно захиталося крісло, той вирішив прославитися затриманням маніяків. Як переконує жінка, її сина з двома однокласниками затримали без необхідної в таких випадках постанови лише тому, що в нього був автомобіль «ДЕУ–Ланос», який давно розшукували у справі. Того ж дня скликали прес–конференцію, на якій пан Ступак заявив про стовідсоткову доказовість провини затриманих. Мати Супрунюка також заперечує обнародуване високим міліцейським начальством повідомлення про те, що у їхній оселі 53 речі — в крові. Насправді, не втомлюється переконувати жінка, не було знайдено нічого. Певною мірою її запевнення підтвердив на суді й експерт–імунолог, який заявив, що використовувана проба на наявність слідів крові на речах може давати позитивний результат і на... сік, лак, фарбу, фрукти, овочі, чорнила тощо. Себто будь–які органічні сполуки.

Що характерно, після того, як батьків підсудних усе ж допустили як захисників інтересів своїх дітей, один із них, Віктор Саєнко, відмовився від послуг адвоката Владислава Андрущенка. Із досить відомим у Дніпропетровську юристом «УМ» вдалося поспілкуватися, і він не висловлював найменшого сумніву щодо причетності до страшних злочинів саме цих молодиків.

Батьки підсудних тепер засипають суд численними клопотаннями про необхідність допитати десятки свідків, які володіють інформацією про справжні обставини злочинів, однак весь час отримують відмову. «Суд розуміє, що встановити істину все одно не дадуть. Пан Ступак не дає розібратися у цій справі», — заявляє мати Ігоря Супрунюка.

Цікаво, що й представник потерпілих Лариса Довгаль, яка завдяки гучному процесу стала в Дніпропетровську людиною досить відомою, дотримується подібної точки зору. На її переконання, все відбувається в такому руслі тому, що Ступак хоче балотуватися в мери Дніпропетровська. Провал гучної справи означає незаперечний крах його честолюбних намірів. А тому, наполягає пані Довгаль, слід викликати як свідка з метою з’ясування деяких фактів, не відомих навіть слідчим, самого Івана Ступака. Та суд і це клопотання відхилив.

Представник потерпілих висловлює сподівання на додаткове слідство, адже багато епізодів до справи не потрапили.