Жебракуйте, але не йдіть

Скільки нових персоналій приходило до влади в Україні, стільки разів представники регіональних засобів масової інформації чули обіцянки, що державну пресу таки роздержавлять, а, відповідно, редакційні колективи матимуть більше свободи дій, аби перейти з режиму дотування із місцевих бюджетів на самоокупність. Утім кожна влада розуміє, що «кишенькові» ЗМІ їй украй необхідні для маніпуляції думкою населення «на місцях». Та якщо у попередні роки це «розуміння» супроводжувалося виділенням необхідних, на покриття примх тих чи інших політичних сил, коштів, то в період світової кризи низка державних ЗМІ опинилася в ситуації, коли і грошей на них не вистачає, і працювати в таких умовах стає нестерпно.

Назад у буремні 90–ті?

У Криму прогнозують значне падіння тиражів друкованих ЗМІ. Виявляється, на передплатній кампанії негативно позначились не лише економічна, а й «головна» криза, себто незрозуміла політика Кабміну щодо регіональної преси. Передплату в автономії взагалі ледве не зірвала постанова уряду від 26 листопада, зауважила на прес–конференції у Сімферополі начальник Відділу періодичних видань кримської дирекції «Укрпошти» Валентина Яніна. І додала, що у розпал кампанії надійшли сигнали, ніби казначейство не пропускає рахунки бюджетних організацій на передплату.

Ще один учасник прес–конференції, голова постійної мандатної комісії з депутатської етики, організації роботи Верховної Ради Криму і засобів масової інформації Григорій Йоффе висловився стосовно тих урядових рішень так: «Не знайшлося людини в Кабміні, яка підказала б його голові, що поштова передоплата і передплата — різні речі. Це дуже характерний приклад, що в цій країні до цих пір до ЗМІ ставляться як до підручних». За словами пана Йоффе, ситуація просто змушує редакції підвищити роздрібну ціну газет, що не влаштує читачів. У його комісії є відомості про те, що «багато видань подумують над тим, аби взяти якийсь таймаут на цей складний час, а для газети це рівносильно закриттю, адже якщо якийсь час друкований орган не виходитиме, його забудуть». А голова Республіканського комітету з інформації Шевкет
Меметов додає: період нинішньої рецесії загрожує місцевим виданням поверненням до дещо забутих 1992—1993 років.

ЗМІ та криза: Сумщина

Стан «між небом і землею» глухівської міськрайонної газети «Народна трибуна» пов’язаний не з нинішнім загостренням економічної кризи — він триває давно, вважає редактор газети Андрій Коваленко. Лише недавно редакції почали виплачувати кошти, які, згідно із засновництвом та домовленістю, мала надавати колективу впродовж року міська рада. Їх не отримували кілька місяців, а зараз гроші надійшли лише частково.

Проблема ж у тім, що газета — ні державне підприємство, ні приватне. «Про роздержавлення говорять чимало, а реально нічого не відбувається, — пояснює пан Коваленко. — Зрозуміло, певною мірою, не відбувається і з тієї причини, що чимало редакторів на місцях уже досягли пенсійного віку і не бачать сучасних перспектив. Але непослідовною є й загальнодержавна політика щодо цього. А вихід треба шукати».

Корінь зла місцеві журналісти бачать у тому, що місцева влада розглядає комунальні газети як філії «Голосу України». Вимагають розміщувати в них постанови, регуляторні акти, тощо. От тільки ці публікації, на відміну від «Голосу України», районним та міським газетам ніхто не проплачує. Читача ж подібна інформація практично не цікавить. Відтак з’являються проблеми і з фінансуванням, і з передплатою.

Але й у нинішньому стані в «Народній трибуні» скорочувати нікого не можна: тут і так лише двоє пишучих. Можливо, поліпшенню ситуації в районі посприяє те, що через економічну скруту згортаються регіональні видання обласних приватних газет. Уже не стало глухівського випуску «Панорами», може бути, що зникне й місцеве видання «Данкору». Газет поменшає, попит читачів на видання, що залишаться, зросте. Але це прогнози. Що насправді принесе новий рік, у Глухові не уявляють.

У сумській редакції «Данкору» — приватного тижневика — про якісь зміни поки не йдеться. Ні скорочень, ні урізань платні ще не планують, говорить заступник головного редактора Владислав Івченко. А от на приватній студії «АкадемТБ» уже шукають вихід із ситуації. Скорочень не роблять, а у відпустки за власний рахунок люди почали йти. По черзі «піст» витримають усі. Новорічні ж «канікули» за свій рахунок матиме весь колектив, окрім бригади, що випускає новини.

Затягнули паски і в редакції газети Сумської міськради «Суми і сумчани». Останні два місяці цього року колектив отримує мінімальний соціальний пакет — без будь–яких надбавок та премій. «Скорочувати штат не плануємо, — обіцяє редактор Анатолій Міненко. — Зменшуватимемо лише робочий час».

«Тернопіль вечірній» у сутінках

Газета Тернопільської міської ради «Тернопіль вечірній» зароджувалася надцять років тому, як потужний і успішний багатотисячний проект, від якого на сьогодні залишилися хіба що «ріжки і ніжки». Мізерний тираж на перенасиченому газетному ринку міста, фінансова криза (загальна заборгованість скоро становитиме майже сто тисяч гривень. — Авт.), складна моральна атмосфера в колективі й незрозуміле майбутнє — з таким нелегким багажем підходить видання до завершення поточного року.

Проблеми, спільні для усіх державних та комунальних газет, накопичувалися поступово. Сьогодні газету очолює талановитий журналіст із великим редакторським стажем, який має вже і готовий бізнес–план поступового виведення газети із стану дотаційної і збиткової — до, щонайменше, самоокупної. Хороший варіант порятунку запропонував і міський голова Тернополя Роман Заставний. А саме — реорганізацію видання, після якої засновником «ТВ» і надалі залишалася б міська рада, але видавцем стало б комунальне підприємство «Адмінтехінспекція», у штат якого і перейшов би колектив редакції разом з її скромним майном. Згадане підприємство має достатні прибутки, аби без жодного фінансового дискомфорту утримувати видання, тож газетярі мали б гарантовану зар­плату, а міськрада не сушила б постійно голову вишукуванням коштів на випуск газети.

Здавалося б, це варіант, який повинен задовольняти всі сторони, тож і депутати мали б проголосувати його одноголосно і на «ура!». Але реалії чомусь не відповідають здоровому глузду. Питання про реорганізацію газети «Тернопіль вечірній» виносилось на сесію вже двічі, і стільки ж разів депутатських голосів не вистачило, аби «вечірка» нарешті одержала шанс на виживання. Дехто з депутатів чомусь, наприклад, необґрунтовано вважає, що згадана реорганізація таїть у собі загрозу ліквідації газети. Хоча, як її рятувати в умовах загальної економічної кризи без такої реорганізації (ніхто не гарантує, що в бюджеті знайдуться щонайменше 500 тисяч на наступний рік, аби видання могло хоч якось існувати. — Авт.) — вони сказати не можуть. Незалежні ж спостерігачі стверджують, що частина депутатів голосує «проти» лише через внутрішні політичні міжусобиці, щоб тільки зробити наперекір меру, бо саме йому належить ініціатива реорганізації.

Прикро, але на останній сесії для порятунку газети забракло всього трьох голосів. Коли буде наступна — наразі невідомо, бо це пов’язано з прийняттям державного бюджету. Тим часом «ТВ» знову під загрозою невиходу. Журналісти не знають, чи буде за що їм святкувати новорічні та різдвяні свята. А купа хороших прогресивних ідей щодо розвитку безперечно потрібної і міській раді, і міській громаді газети зависла у повітрі, дуже ризикуючи впасти і розбитись об чиюсь байдужість, некомпетентність та недалекоглядність.

А рятувати давно нічого...

На Рівненщині нині практично не залишилося державних друкованих ЗМІ. З усіх державну форму власності має лише обласна телерадіокомпанія. У комунальній власності перебуває низка районних та міських видань, а також газета облради «Вісті Рівненщини», наклад якої неухильно падає. Як повідомила головний редактор цього видання Світлана Стельмащук, облрада прийняла програму розвитку газети, яка фактично виконується в повному обсязі. Проте кошти рада виділяє відповідно до кількості опублікованої інформації, а це — різноманітні рішення, сесійні новини, звіти депутатів, фракційні матеріали, які не сприяють популярності газети в населення області та спричинили падіння тиражу нижче 9 тисяч. «Якщо ми не змінимо тематичне наповнення газети, її обличчя, а ще якщо в умовах кризи нам уріжуть і бюджетне фінансування, то видання довго не протримається», — констатувала пані Стельмащук.

Встановіть чіткі правила гри!

Сьогодні на Черкащині існує 29 комунальних видань. Ситуацію з фінансуванням цих засобів масової інформації в області називають відносно стабільною: жодна з газет не припинила своє існування. Попри це, за словами Сергія Томіленка, голови Черкаської обласної спілки журналістів України, турбує те, що немає чітких критеріїв фінансування державної преси. Зокрема, нерідко розмір підтримки того чи іншого видання залежить від особистих стосунків або прихильності чиновників, депутатів чи політичних фракцій. Такі перекоси на місцях, у свою чергу, можуть провокувати конфлікти і змушувати редакторів відволікатися від покращення змісту газет та поінформованості населення.

Пан То­міленко також наводить приклади спроби переглянути статути видань у Тальнівському, Жашківсь­кому, Шполянському та Го­родищенському районах, за якими права трудових колективів зменшувалися. «Не стоїть питання, що газети вимагають великих грошей. Йдеться про чітке, а не спонтанне, визначення стосунків трудових колективів редакцій та їхніх засновників стосовно обсягів фінансування комунальних ЗМІ з одного боку і висвітлення роботи влади — з іншого», — підсумував «УМ» Сергій Антонович.