Ах, карнавал

Мама двох дітей Світлана Шпиг уже два тижні підбирає костюми до новорічних шкільних свят: білочки — для молодшої Асі та снігура — для третьокласника Сашка. Зараз Світлані здається, що в її шкільні роки з карнавальними нарядами було простіше: для спідниці циганки вона брала два відрізи тканини з магазину уцінених товарів (були такі у 80–х) за 90 копійок кожен і яскраву стрічку — все це з допомогою мами зшивала; з Бабою Ягою було ще менше турбот — надягала одну стару спідницю, а на неї другу, порізану; всі інші деталі й атрибути були такі ж — із непотрібних речей.

Нині Світлана також передивилася свою та дитячу шафи, навіть знайшла оранжевий та червоний светрики. Але снігура, певно, буде продовжувати шукати. А от білочку зробить «авторською»: уже купила вітчизняну маску за 11,50; за 104 гривні — прекрасну якісну руду спідничку, до якої пришиє хвіст натурального фарбованого песця зі старого пальта. Кілька фабричних варіантів костюмів білочок Світлана зустрічала навіть за меншу суму, ніж витратила. Але якби жінка заплатила 80 гривень, то це був би дуже посередній китайський наряд. Можна було б купити красиву й оригінальну лисицю за 130 гривень, яку б потім підняттям хвоста перетворили на білочку, але то теж був би варіант лише для одного свята.

У київських магазинах найдешевші китайські плаття принцес і фей (50—100 гривень), костюми півників, ведмедів, зайчиків, спайдерменів, мушкетерів і ковбоїв (80—120 гривень). Усі ті ж персонажі того ж виробництва, але з якісніших тканин — 300—600 гривень. Зустрічаються також польські карнавальні костюми приблизно за таку ж ціну. На ринках пропонують, в основному, бальні сукні «а ля купецька донька», в яких можна бути сніжинками чи феями, а потім у теплу пору року ще до когось із подружок сходити на день народження (ціна 150—300 гривень). Карнавального вбрання вітчизняного виробництва небагато, але, якщо натрапити на потрібне, віддавати 100—150 гривень не шкода — тканина якісна, шви рівні.

Уже кілька років поспіль популярним способом мати красивий новорічний костюм стає прокат. Фірми, що працюють на ринку п’ять—сім років, мають у своїх шафах і снігурів, і ластівок, і ворон, і золотих рибок, і Іванів–царевичів з кількома різновидами жаб. Із 500—700 варіантів більшість охочих вибирає собі потрібний наряд. Прокат його на добу — з вечора до вечора — коштуватиме 40—110 гривень для дитячих розмірів і 60—250 — для дорослих. Хоча клієнти таких фірм мають обов’язково заплатити завдаток — як правило, п’ятиразовий розмір прокатної ціни. Можна й половину названої суми, але доведеться розлучитися на добу зі свідоцтвом про народження дитини чи військовим квитком тата. Можна зовсім не залишати грошей, якщо ви довірите прокатникам на добу своє посвідчення водія. Попередні замовлення фірми приймають тільки в тому випадку, якщо клієнт вносить передоплатою всю прокатну вартість вибраного костюма.

— А якщо трапиться, що попередній замовник не поверне мою фрейліну вчасно? — уточнюю у представниці однієї з прокатних фірм.

— Таке трапляється дуже–дуже рідко, — каже мені Ольга.— Десь один випадок зі ста. До речі, якщо з якоїсь причини ви затримали костюм (чи захворіли, чи не змогли доїхати до прокатного пункту), будьте готові заплатити подвійну вартість прокату за кожну прострочену добу.

— Вибачте, а якщо я шампанське виллю на сукню чи чоловік ненароком доторкнеться до неї цигаркою? — не припиняю я змальовувати новорічну вечірку чорними фарбами. — Мені не повернуть п’ятиразову заставу?

— Якщо десь дірочка невелика чи слід від бенгальського вогню, більше 30 гривень штрафу ми не брали, — запевняє мене співрозмовниця.

Що ж, мабуть замовлю в прокатному пункті окуляри з рожевими скельцями (покористуватися аксесуарами добу — 25–60 гривень), щоб хоч 24 новорічних години видалися прекрасними.