Годувати свою армію

20.12.2008

«Якщо народ не хоче годувати чужу армію, він повинен годувати свою», — сказав колись Отто фон Бісмарк. В українському вимірі цей крилатий вислів мав би звучати дещо інакше: український народ не хоче годувати чужу армію, а керівництво українського уряду — свою. А як інакше пояснити той факт, що у 2008 році рівень фінансування армії у відсотковому відношенні до ВВП був найнижчим за роки незалежності? Кульмінацією «бісмаркізму по–українськи» стала ситуація, що склалася на кінець жовтня. Для того, щоб в останні два місяці року, що минає, прогодувати армію (в прямому значенні), Міністерству оборони довелося вдатися до перерозподілу бюджету. Кошти, які б мали піти на нове озброєння, були спрямовані на харчування солдат. Спеціалісти кажуть, що проблеми з харчуванням в армії при такому рівні фінансування могли б виникнути значно раніше. І були б вони набагато болючішими. Однак як амортизатор спрацювало те, що українська армія вже майже два роки як реформувала систему харчування військовослужбовців. Суть реформи — в передачі питань харчового забезпечення армії суб’єктам господарювання. Близько 60 тисяч військовослужбовців, які мають право на харчування за державний кошт, вже не ходять в наряди по кухні і не працюють у підсобних господарствах.

Солдату на кухні не місце

Закупка, підвезення та зберігання продуктів, приготування їжі, утримання їдалень, включаючи оплату за енергоносії та комунальні послуги, сьогодні не належать до повсяк­денних турбот командирів військових частин. Цим займаються компанії, які, вигравши відповідні тендери, працюють на основі договорів із Міністерством оборони.

Важко навіть уявити, що було б, якби в згаданій кризовій ситуації армія, крім вирішення питання про фінансування, змушена була б займатися ще й пошуком продуктів, їх підвезенням тощо. І це в умовах інфляції та стрімкого зростання цін!

Однак стійкість до криз, спровокованих високопоставленими прихильниками професійної (але голодної?) армії, — не єдина перевага нової системи харчування військовослужбовців.

Залучення цивільних структур на солдатські кухні дозволило відводити більше часу для військової та професійної підготовки. Крім того, за рахунок скорочення штатної чисельності підрозділів забезпечення вдалося збільшити чисельність бойових підрозділів. А значить — підвищити обороноздатність країни.

З точки ж зору пересічного солдата, головна перевага полягає в тому, що їжа стала смачнішою і більш поживною. Про це свідчать результати опитувань військовослужбовців.

Важливо й те, що нова система набагато раціональніша в економічному плані. Якщо раніше під час складання бюджетів загальна вартість харчування «розкидалась» по різних статтях (закупівля продоволь­ства, обладнання, посуду, утримання їдалень та складів, послуги перевезення тощо), то зараз вона сконцентрована в одній статті.

Палиці в колеса

Саме тому дещо дивною виглядає теза, підтримувана деякими посадовцями Міністерства фінансів. Згідно з нею, нова система харчування дорожча від старої. До такого висновку можна дійти хіба що в результаті співставлення вартості продовольства в бюджетах кількарічної давності та вартості всіх продуктів і робіт у бюджетах двох останніх років.

Утім, про повернення до радянських зразків мріють не тільки в Мінфіні. З’ясувалось, що деякі командири військових частин значно комфортніше почували себе як «зав­госпи», аніж як організатори бойової і теоретичної підготовки: воно й простіше, і прибутковіше...

Тривалий час проблемою була й робота деяких фірм, що годували солдат. У їхній роботі неодноразово виявлялись технологічні порушення, нехтування санітарно–гігієнічними нормами, використання неякісних продуктів, фіксувались випадки зменшення порцій. Такий підхід до справи (і до страви) не просто завдавав шкоди здоров’ю військовослужбовців, а й дискредитував усю нову систему харчового забезпечення армії.

Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення МО довелось докласти чимало зусиль для наведення порядку на цій ділянці роботи. Довелось навіть застосувати вкрай жорсткі заходи. Так, з двома компаніями — ТОВ «Ганна–Марія» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військторг» — було розірвано договори. Окрім названих вище порушень, ці дві фірми «допрацювались» до випадків тяжкого отруєння військовослужбовців.

Харчування — це стратегія

Станом на кінець року Департаменту вдалося добитись від суб’єктів господарювання ретельнішого виконання договірних зобов’язань. Зараз на порядку денному — створення цілісної системи продовольчого забезпечення Збройних сил.

Зокрема, в Департаменті держзакупівель планують удосконалити систему тендерного відбору. Замість щорічних конкурсів там пропонують перейти до практики укладання довгострокових інвестиційних договорів про закупівлю послуг харчування. Цей крок має стати потужним стимулом для суб’єктів господарювання до інвестування у матеріально–технічну базу військових частин. Це вкрай необхідно, адже більшість солдатських кухонь та їдалень перебувають у не найкращому стані.

Крім того, Департамент працює над удосконаленням системи контролю за якістю харчування, розробляє типову розкладку продуктів для всіх виконавців послуг харчування.

Стратегічне значення має ініціатива зі створення запасів продовольства тривалого зберігання. Маючи такі запаси, армія отримає додатковий ресурс мобільності. Адже, скажімо, під час ліквідації наслідків стихійного лиха в західних областях країни, де військові брали активну участь, налагодити регулярне харчування солдатів було не так уже й просто. Та й від чергових «бюджетних сюрпризів» наше військо не застраховане...

Ще один стратегічний напрямок — зниження собівартості послуг і розширення за цей рахунок асортименту і калорійності солдатського харчування.

Підсумовуючи сказане, можемо впевнено стверджувати, що прогодувати свою армію Україна зможе. Навіть у нелегкі кризові часи. Нова система харчування військовослужбовців показала свою життєздатність та ефективність. І ламати її, повертаючись до радянських зразків (та ще й на тлі економічних проблем, які переживає країна), було б нераціонально, дорого й безвідповідально.

На прикладі впровадження нової системи харчування Міністерство оборони та Збройні сили довели: ефективні реформи в армії можливі. Біда тільки в тому, що в разі збереження тенденції до фінансування армії за залишковим принципом знову доведеться економити на озброєнні. Але це вже питання до політиків та урядовців.

  • У бiй проти москалiв... веде Суворов?

    Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>

  • «Викликаємо вогонь на себе!»

    Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>

  • Призов по-київськи

    Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>

  • Героїзм кіборга «Динамо»

    Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>

  • Ешелон свідомих

    Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>

  • Ордени старлея Коли

    Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>