Гривня для експортерів

Спікер Верховної Ради Володимир Литвин у своєму недільному інтерв’ю заявив: він прагне мати своїх представників у структурі виконавчої влади. Не одразу, не революційним шляхом, а поступово. «Наша позиція полягає в тому, що треба все вирішувати послідовно», — заявив новий голова парламенту. Втім, на думку пана Литвина, одну з «гілок» влади — а саме керівника Національного банку — треба поміняти невідкладно. Як відомо, нардепи хотіли послухати Володимира Стельмаха ще у п’ятницю, але його звіт перенесли до кращих часів. «Але тут зрозумілим стає, що на порядку денному виникне питання щодо можливої зміни керівництва Національного банку», — спікер озвучив добре зрозумілу тезу, що виклик голови Нацбанку у будівлю під куполом означатиме не що інше, як його відставку. Єдиний нюанс: спікер не має впливу на всіх без винятку нардепів і без підтримки більшістю, насамперед Блоком Юлії Тимошенко, здійснити цю рокировку не вдасться.

Претензії до Володимира Стельмаха нині можна умовно розділити на професійні та політичні. Серед перших: його надмірна «чутливість» до бачень та побажань урядовців, а також намагання пристосовувати валютний курс до політичного моменту. Саме намагання бути лояльним до Кабміну Юлії Тимошенко, прикриваючи деякі небездоганні з економічного боку ініціативи, квола реакція на ситуацію на валютному ринку, коли урядові поспішання було невигідним, може зіграти з головним банкіром злий жарт: саме надмірну слухняність йому й поставлять у провину.

З точки зору політичної доцільності на посаду головного банкіра існує інша кандидатура — нинішній голова ради НБУ Петро Порошенко. Саме цього політика й бізнесмена активно лобіює нещодавно обраний спікер. За кулуарною інформацією, колишнього активіста «Нашої України», знаного персонажа помаранечевого Майдану та героя гасла «Країні потрібен Литвин», як це часто буває у політичному істеблішменті України, єднає спільний бізнес. Тому «своя людина» у НБУ та «вірний друг» у Верховній Раді може стати каталізатором процесу, коли на Володимира Стельмаха перекинуть усі невдачі дер­жавної фінансової політики, аби звільнити місце для колишнього голови РНБО, який уже давно не працював на державній службі. Власне, Петро Порошенко, за нашою інформацією, доклав чимало зусиль, аби в крісло спікера сів не Плющ, а саме Литвин.

Лідерка БЮТ, до якої, за інформацією аналітиків, колишній заклятий ворог дрейфує давно й доволі успішно, радше за все підтримає ініціативу нового учасника коаліції. Ось як описує кореспондент «Української правди» епізод, коли Юлія Тимошенко особисто приїхала у Раду привітати Володимира Литвина й зустріла там Петра Порошенка: «Вони обійнялися, мов старі друзі. Наче ніколи не було на їхньому шляху 2005 року, телеефіру на «Інтері» та слів про те, як «весь в соплях і сльозах забігає Порошенко [Юлія Тимошенко звинувачувала його у своїй відставці з посади Прем’єра. — Ред.].

Заміна «Стельмах–Порошенко», попри усі допущені головою НБУ помилки у фінансовій сфері, за твердженням аналітиків, несе низку загроз для банківського сектору. Головна з них: Петро Олексійович є великим підприємцем. І як би не були юридично оформлені його бізнес–структури — на родичів, знайомих, в управління фінансової компанії — людина, яка визначатиме банківську політику, де–факто користуватиметься плодами цієї політики. Подібне «сумісництво» у розвинених країнах суворо заборонене, навіть натяки на тісні стосунки між головним банкіром та великим підприємцем означають прояв корупції та ведуть до швидкої відставки чиновника. Першим наслідком такого кроку для України може стати ускладнення нашого діалогу з міжнародними фінансовими структурами або переведення цих стосунків на так звану «корупційну» модель. А це, зважаючи на об’єктивний відтік інвестиційного капіталу в умовах кризи, може загальмувати надходження закордонних грошей через штучно створений суб’єктивний чинник. Як наслідок — оздоровлення економіки відкладається, а слабка гривня залишається.

Експортерам, до числа яких належить і Петро Порошенко, вигідна саме дешева національна валюта — чим нижчий курс, тим більший заробіток. Свого часу Петро Олексійович активно протестував проти рішення НБУ ревальвувати гривню з 5,05 до 4,85. Уже тоді було очевидно, що, крім економічного обгрунтування, така позиція голови ради Нацбанку несла у собі лобістські нотки.

Аналітики допускають: умовою БЮТ до нового керівника Нацбанку має стати лояльність до економічних ініціатив Кабміну. Скажімо, макроекономічні показники, які лягають в основу бюджету 2009 року, не можуть затвердити з двох причин: нинішній міністр фінансів Віктор Пинзеник пропонує не надто «солодкі» цифри, а голова НБУ може не поставити свій підпис під явним популізмом.