Філіпп не з конопель проти шамана вуду

Швидкості по-гаїтянськи

      У неділю Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла рішення про відправку на Гаїті міжнародних миротворчих сил. Мандат ООН розрахований на три місяці. Відразу після цього президент Гаїті Жан-Бертран Арістід зрікся влади та на наданому американцями літаку відбув до сусідньої Домініканської Республіки. Оскільки ця країна відмовилася надати йому притулок, то літак з Арістідом здійснив чергову посадку для заправки пальним на острові Антігуа, в архіпелазі Малих Антильських островів, і звідти вилетів у напрямку Африки. Вчора літак iз колишнім президентом прибув до Центрально-Африканської Республіки, але і це ще, як з'ясувалося, — не кінцевий пункт. Агенція «Франс Пресс» повідомила, що притулок втікачу врешті надала Південно-Африканська Республіка.

      Після поширення повідомлення про втечу 50-річного Арістіда у столиці Гаїті Порт-о-Пренсі розпочалися акти мародерства. Віддані колишньому президенту банди грабують магазини, банки і населення. В ніч iз неділі на понеділок у сутичках iз мародерами загинули щонайменше 12 осіб, а десятки отримали поранення. Міжнародна спільнота так само миттєво відреагувала на рішення РБ ООН та повідомлення про хаос у столиці Гаїті. Канадські військовослужбовці, які убезпечували евакуацію свого посольства, зайняли аеропорт, в якому через кілька годин приземлилися літаки з першим контингентом американських морських піхотинців чисельністю приблизно в 100 осіб. Американські військові допомагають канадцям контролювати аеропорт. Загальна кількість контингенту США найближчим часом має зрости до 500 військовослужбовців. Учора з французьких військових баз у районі Карибського моря прибула до Гаїті перша група французьких військових. Всього ж Франція планує надіслати сюди 200 військовослужбовців та 100 жандармів. Збільшить свій контингент також Канада, зважує можливість направлення на острів своїх вояків Бразилія.

      «Франс Пресс» повідомляє, що наразі обов’язки президента Гаїті виконує голова Верховного суду, 68-річний Боніфасе Александре. Частина повстанців уже заявила про готовність скласти зброю у зв’язку з втечею Арістіда.

Розвиток конфлiкту

      25 лютого президент США Джордж Буш попередив, що його країна не має наміру приймати біженців iз Гаїті і відсилатиме їх назад, на острів. Буш запропонував надіслати на Гаїті міжнародні миротворчі сили для підтримання порядку та безпеки, але лише після політичного врегулювання конфлікту самими його учасниками. Отож Вашингтон відправив до Порт-о-Пренса лише 55 морських піхотинців для підсилення охорони посольства США. Більшість співробітників закордонних посольств на той час залишила столицю Гаїті. Теперішній господар Білого дому не хотiв втручатися у конфлікт, як це зробив його попередник Білл Клінтон, коли десять років тому за подібних обставин направив на острів 20 тис. американських вояків, завдяки яким Арістід утримався у своєму кріслі.

      Головний ворог Арістіда — Гі Філіпп, загони якого контролюють північну половину країни та захопили друге і третє за кількістю населення міста Гаїті, — попередив мешканців столиці про запланований невдовзі штурм та порадив їм залишатися у своїх домівках. Гаїтянська опозиція відхилила міжнародний план розв'язання кризи і була рішуче налаштована повалити Арістіда. Її вже не задовольняв передбачений планом поділ влади з людьми Арістіда, за якого він надалі залишався б президентом, а опозиція мала б контроль над урядом.

      Арістід також не бездіяв. Він мобілізував війська та озброїв віддані йому банди, які в очікуванні штурму повстанців плюндрували минулого тижня столицю та займалися мародерством. Бандити грабували магазини та палили на вулицях машини, з яких потім будували барикади.

      Минулого четверга ситуація на Гаїті стала темою обговорення на засіданні Ради безпеки ООН, на якому не було прийнято чіткого рішення. Держсекретар США Колін Пауелл провів потому активні консультації з Францією, Канадою та країнами Карибського басейну з метою знайти мирне вирішення конфлікту. Після таких консультацій Вашингтон наприкінці минулого тижня звернувся до Арістіда з пропозицією обдумати, чи варто йому надалі триматися за владу, повідомила агенція «Рейтер».

      Та президент Гаїті не переймався цими порадами і заявляв, що в разі штурму повстанцями столиці влаштує їм криваву баню і скине трупи у море. Знайома погроза, бо впродовж 90-х років десятки тисяч гаїтян, рятуючись від політичних переслiдувань та фізичного знищення, намагалися будь-яким чином дістатися у Флориду. В інтерв'ю Сі-Ен-Ен минулого тижня Арістід бундючно заявив: «Я залишу президентський палац 7 лютого 2006 року, що буде дуже добре для демократії. Ми вже пережили 32 спроби державного перевороту, переживемо і цю». Помилився, виходить.

      Утім його втеча не стала порятунком для гаїтян, бо місце одного диктатора може посiсти інший — Гі Філіпп, колишній комендант національної поліції. Повстанські загони Філіппа складаються головним чином з колишніх солдатів, які дезертирували з армії, та членів ескадронів смерті й різноманітних банд. Лідери повстанців колись були лютими ворогами, а тепер їх утримує разом лише спільна ненависть до Арістіда, стверджує Бі-Бі-Сі. З початком повстання вони повернулися з сусідньої Домініканської Республіки, де перебували у вигнанні, щоб при розподілі влади, майна та територій не прогавити свій шматок. Сам Філіпп перебував у вигнанні з 2000 року, після спроби державного перевороту. З огляду на це поміркована політична опозиція на чолі з Андре Апайда не підтримує ні теперішнього диктатора, ні його можливого наступника.

Арiстiд в iсторiї Гаїтi

      Гаїті є колишньою колонією Франції. 1990 року Арістід, марксист-популіст та тодішній улюбленець натовпів, став першим президентом цієї країни, якого було обрано на вільних виборах. Арістід обіцяв побудувати на Гаїті «другу Кубу», але 1991 року його усунули від влади в результаті військового перевороту, і він змушений був шукати притулку в США. 1994 року американці здійснили інтервенцію до Гаїті і повернули Арістіду президентство за умови, що він добуде до кінця свого виборчого терміну в 1995 році, а потім піде з політики. Це був перший випадок в історії США, коли ця країна підтримала марксиста. Арістід, зціпивши зуби й киплячи від ненависті, умови все-таки дотримався — і 1995 року поступився владою Рене Превалю, людині без амбіцій та уяви, яку більше цікавили жінки та гулянки.

      2000 року на наступних президентських виборах народ згадав про свого колишнього кумира, якого так достеменно і не встиг розпізнати, й обрав Арістіда на другий президентський термін. Утім про справжню роль народу важко судити, бо результати президентських перегонів, як стверджує більшість західних політичних оглядачів, були підтасовані прибічниками Арістіда, які до цього виграли парламентські вибори. Але колишній лідер революції, яка покінчила з владою кривавих тиранів Дювальє, та кумир народу тепер уже був розбещений владою і сам перетворився на тирана. До того ж як колишній шаман він не мав навіть приблизної уяви, як управляти країною. Тому взявся розкрадати її разом зi своїми прибічниками, а тих, хто відважувався критикувати його дії, втихомирював за допомогою створених ним банд.

      Політичні противники звинувачують його в порушенні прав людини та корупції, Захід наклав на Гаїті санкції, які, що є правилом, найболючіше вдарили по найбідніших мешканцях країни.

      Політологи, які обізнані у справах Гаїті, стверджують, що Арістід є параноїком, депресивною натурою, «чує голоси», має манію переслідування та схильність до самогубства. Загалом, це характерно для Гаїті, оскільки домінуючою релігією є вуду, африканський культ, який базується на заклинаннях та чаклунстві. Арістід свого часу також був шаманом і у кварталах гаїтянської бідноти розсипав прокляття та заклинання на Америку і капіталізм.