Путін посміхнувся до ЄС Фрадковим

      Учора на зустрічі з лідерами парламентської більшості у Кремлі президент Росії Володимир Путін назвав прізвище нового прем'єра — на мiсце виставленого у відставку Михайла Касьянова, політика ще з єльцинської «обойми», прийшов, дещо несподівано для більшості політичних оглядачів, представник РФ при ЄС Михайло Фрадков. Нового керівника уряду президент назвав «високопрофесійним, порядним, із хорошим досвідом роботи в всіх галузях державної діяльності». Спікер Держдуми Борис Гризлов сказав радіо «Ехо Москви», що кандидатуру Фрадкова нижня палата парламенту розгляне 5 березня. Однак ніхто анітрохи не сумнівається, що прокремлівська Дума затвердить ставленика Путіна на цій посаді.

      Таке призначення оглядачі схильні вважати російським компліментом Європі. Захід дуже насторожено стежив за підбором кандидатур на несподівано вивільнене місце прем'єра, остерігаючись, що візьме гору хтось із «силовиків», а це б підкреслило перетворення Росії на поліцейсько-кадебістську державу. Звісно, постать Фрадкова навряд чи розсіє це враження, але, вочевидь, і не підсилить. Нагадаємо, що 11 березня минулого року його було призначено повпредом РФ при ЄС у ранзі міністра, і цей статус підсилив задекларовані Москвою надії на зближення з Євросоюзом.

      Михайлові Фрадкову 54 роки. Виходець із Самарської області, він здобував освіту в Московському верстатобудівному інституті, а пізніше зміцнив «свої університети» дипломом Всесоюзної академії зовнішньої торгівлі. Власне, друга вища освіта потрібна була панові Фрадкову «позаріз», адже з 1973 року він працював не за профілем, тобто не верстати майстрував, а орав ниву зовнішньої торгівлі, зокрема в 1975-му працював у штаті економічних радників посольства СРСР в Індії. Потому він обіймав різні посади в об'єднанні «Тяжпромекспорт», а з 1985 по 1991 рік був керівником середньої ланки у зовнішньоторговельному відомстві Союзу. Після путчу працював рік у Женеві — представником Росії при ГАТТ (нині Світова організація торгівлі). Далі кар'єра Фрадкова рушила стрімкіше: заступник, а в 1997 році — міністр зовнішніх економічних зв'язків Росії. У 1999-му був призначений гендиректором страхової компанії «Інгосстрах», а за кілька місяців — пересів у крісло міністра торгівлі. У 2000 році був першим заступником секретаря Ради з національної безпеки, а в березні—2001 обійняв найцікавішу і дещо несподівану посаду — керівника Федеральної служби податкової поліції держави.