Покласти Київ на ноти

Півтора року триває конкурс на написання найкращого гімну Києва. Мало–помалу Головне управління культури та мистецтв при КМДА починає підбивати його підсумки. Не так уже й багато знайшлося охочих уславити рідне місто у віршах та музиці — з березня 2007 на суд журі надійшло лише 56 творів, повідомляють чиновники. До того ж жоден із представлених проектів не підходив під формат гімну. Відібравши на «безриб’ї» десять пісень, Управління вирішило видати їх окремим диском, заохотивши таким чином авторів.

Тим часом прийом творів продовжується. Серед номінантів на найбільш «адекватний» гімн — пісня, на якій виросло не одне покоління киян — «Як тебе не любити, Києве мій». Твір на слова Дмитра Луценка та музику Ігоря Шамо і так здобув повне та беззаперечне визнання слухачів — без жодних конкурсів та комісій. То чи варто вигадувати велосипед при вже наявному засобі пересування? Тим паче що пісня справді дуже ніжна та лірична, й абсолютно позбавлена пафосу, що теж важливо. Хоча ознайомитися з іншими текстами також цікаво, проте доведеться ще трішки почекати.

Переможець буде визначений у лютому, тоді й розкриють усі карти, повідомив «УМ» голова комісії Київради з питань культури Олександр Бригинець. Трохи згодом з’явиться й сам гімн — адже ще знадобиться певний час на аранжування, запис у студії тощо. Сам Бригинець до проблеми гімну ставиться дещо скептично — мовляв, прожив Київ 1500 років без пісні номер один, тож проживе й ще... Важливіше зараз вирішити економічні проблеми, вважає депутат. Так–то воно так, але краса в даному випадку потребує навіть не жертв, а просто визнання. Багатьом буде приємно, якщо неформальна візитівка Києва перейде в «законний» статус. Хоча хто знає, кому дістанеться перший приз...