Енді Грін, пілот надзвукового авто.
Британські інженери презентували модель ракетного автомобіля, який має стати найшвидшою машиною світу. 1997 року пілот Королівських ВПС Великої Британії Енді Грін увійшов у історію, коли на автомобілі Thrust SSC з авіаційним двигуном розвинув швидкість 1228 кілометрів за годину, тобто першим на планеті подолав звуковий бар’єр. Надзвукову машину розробила та виготовила група британських інженерів. Тепер ця команда презентувала іншу розробку — автомобіль під назвою Bloodhound («Гонча собака») з ракетним двигуном марки Typhoon–Eurofighter, який має розвинути швидкість 1000 миль (1610 кілометрів) за годину. Це перевищує швидкість випущеної з пістолета кулі. За кермо такого авто знову сяде Енді Грін.
Автомобіль виготовляється з використанням космічних технологій. Робота над ним триває вже 18 місяців, а спроба встановлення нового рекорду запланована на 2011 рік. Імовірно, випробовуватимуть надзвукове авто в пустелі Блек Рок в американському штаті Невада. Надзвукова «Гонча собака» має довжину 12,8 метра, важить 6,4 тонни. Діаметр колеса — 900 міліметрів. Щоб витримати такі велетенські навантаження, колеса виготовлено з титану. Авто здатне розганятися до швидкості 1050 миль (1690 кілометрів) за годину лише впродовж 40 секунд. При такій швидкості тиск повітря на один квадратний метр вуглеволокнистої поверхні машини становить 12 тонн. «Це велика інженерна пригода. Наразі ще не вирішені кілька питань, але я впевнений, що інженерні відповіді будуть знайдені», — розповідає Бі–Бі–Сі технічний керівник проекту Джон Пайпер. Водій–випробовувач Енді Грін говорить, що в таких проектах завжди присутній ризик, але машина розробляється з урахуванням максимальної безпеки для водія. «При нульовому ризику — це вже не цікаво», — додає він.
Ідея машини–кулі належить навіть не інженерам, а новому міністру науки Великої Британії лорду Полу Дрейсону, який свого часу був автогонщиком. Ще працюючи в Міністерстві оборони, Дрейсон запросив на розмову вчених та запропонував реалізувати проект, який міг би привернути увагу шкільної молоді та заохотив дітей до кар’єри в галузі наук і технологій. «Якщо ми не надихнемо теперішнє та наступні покоління на звершення великих справ, то ми не будемо мати країни», — вважає Пол Дрейсон.
У дипломі про вищу освіту 40-річного Валерія Бондаренка написано: лікар ветеринарної медицини. Та з ветеринарією в нього якось не склалося. Аби заробити на життя, почав, як і багато хто, займатися торгівлею. Жив у Харкові, а 14 років тому перебрався до Полтави. Разом із дружиною Владою почав багато мандрувати світом. >>
Бій оголошено. Воїни у важких обладунках роблять перші кроки назустріч і здаються неповороткими. Та раптом усе прискорюється — і загін із протилежного боку ристалища за кілька секунд опиняється поруч. З жорстким бряцанням мечі опускаються на щити. Вже падають на землю бійці, зовсім не жартома повалені супротивниками. >>
Щоб помилуватися краєвидами Львова згори, достатньо піднятися на Високий замок чи міську Ратушу. Проте лише цими загальновідомими оглядовими майданчиками місто Лева аж ніяк не обмежується. Старовинне місто з костелами та церквами має свої таємниці усюди, зокрема й на дахах. >>
Саме зі столиці Галичини вісім років тому почалася мода на карети і «європейські» упряжі (екіпажі, запряжені двома або чотирма кіньми). Коні львівського каретного двору і в кіно знімаються, і туристів катають, і навіть беруть участь у рицарських боях. >>
Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер. >>
Старі машини харківського клубу «Самохід» «знімалися» у серіалі «Ліквідація» та ще в сімох картинах. Вони незмінно беруть участь у парадах 9 Травня і з’являються скрізь, де є потреба продемонструвати техніку минулого століття. У кожного з цих раритетів — своя історія, нерідко пов’язана зі знаковими подіями або іменами відомих людей. На цих автівках, мотоциклах, броньовиках ніби закарбувалася мить, яка більше ніколи не повториться, але має у часі свого живого свідка. Їх у світі лишилися одиниці, тому всі поспішають побачити те, чого завтра може й не бути. >>
