Якби, перефразовуючи поета, заступнику головного санітарного лікаря Ялти Миколі Лещенку дано було знати, як його слово потім відгукнеться, то він, либонь, щодо тих гризунів і промовчав би. А так на черговій апаратній нараді у міськвиконкомі ще два тижні тому пан Микола лише обмовився про пійманих упродовж року в різних місцях Ялти чотирьох «чорних» або, як їх ще називають, портових щурів. Мабуть, щоб додати своєму професійному спічу серйозної аргументації. Мовляв, потрібно знаходити кошти і негайно проводити повсюдно дератизаційні заходи, позаяк портовий щур, якого востаннє бачили тут двадцять років тому, — збудник чуми та інших супутніх небезпечних інфекцій, як–от: сальмонельозу, лептоспирозу, токсоплазмозу.
«До Ялти повертаються чумні щури» — подібними шокуючими заголовками зарясніли окремі кримські видання. У них — розлогі коментарі фахівців про жахливих «прибульців» і, відповідно, поради, як їм дати раду. Висловлювалось припущення , що «портовики» могли дістатись Ялти якимось іноземним морським судном чи спустися з гір, себто тутешнього гірсько–лісного природного заповідника.
Однак на останній апаратній нараді Микола Лещенко розвіяв усі перестороги: піймані щурики виявились цілком здоровими. І тим не менш мешканцям курортної столиці не варто «розслаблятись», оскільки «щурина» проблема досі залишається нагальною. Адже з міського бюджету профінансовано лише дератизацію підвалів будинків комунальної власності. А от господарі близько 250 об’єктів відомчого житла, а також товариства співвласників багатоповерхівок допоки й не думають «розкошелитись», що може звести нанівець зусилля міської СЕС.