То чи був камінець?

Чутки про допінг перебільшені

«Ми поки не підбивали підсумків участі нашої команди. Для цього потрібно провести засідання виконкому Федерації шахів. Але я особисто вважаю наш результат нормальним», — каже Віктор Петров. А виступ жінок він узагалі називає успіхом.

Більше непокоїть українського шахового президента ситуація з Іванчуком. Хоча функціонер і впевнений у розв’язанні цієї справи на користь України.

«Василь був зовсім не проти здати допінг–пробу — йому просто не сподобалася форма, у якій від нього вимагали це зробили», — пояснює дії Іванчука Леонід Тимошенко, котрий був керівником української шахової делегації в Дрездені. Мовляв, тільки–но львів’янин закінчив партію, ще не встиг відійти від напруження, як його почали ледь не за руку тягнути до лікарів. Василь попросив трохи часу на відпочинок — йому відмовили, тож імпульсивний шахіст розвернувся і пішов гуляти містом. Коли ж повернувся і був готовий віддатися в руки ескулапів, за допінг–комісією вже й слід охолов.

Віктор Петров називає нововведення ФІДЕ щодо допінг–тестів для гросмейстерів «безглуздям» — їм тепер, мовляв, і каву пити зась. А причина всьому — намагання надати шахам статус олімпійського виду: вимоги до всіх спортсменів–олімпійців мають бути однаковими.

Історія з багатьма невідомими

Не менш цікавила журналістів історія з Кубком Нонни Гапріндашвілі, який вручають делегації, що набрала найбільшу кількість очок чоловічою та жіночою командами. Цінний трофей, яким раніше володіли тільки росіяни й китайці, отримали наші співвітчизники. Подальші події нагадують детектив.

Спочатку цінний приз здійснив переліт із Дрездена до Франкфурта, звідки відправлявся літак до української столиці. Леонід Тимошенко на першому етапі транспортував кубок у салоні, а потім франкфуртські митники чомусь примусили здати чашу у багажний відсік. У «Борисполі» керівник української делегації отримав кубок уже понівеченим.

За деякою інформацією, на ньому не було коштовного каменя, який нібито спочатку красувався на стінці. Але найцікавіше, що ніхто з українців не може підтвердити чи заперечити сам факт викрадення каменя, адже детально трофей вони не роздивлялися. «Якби знав, що таке трапиться — вивчив би його досконало. А так — будемо чекати інформації від творця кубка, що живе в Грузії, із точним описом цієї речі», — говорить Тимошенко. Уже після цього пошкоджений предмет віддадуть на реставрацію.

Хай там як, а наступного дня після прильоту Віктор Петров підписав звернення до міністрів транспорту та внутрішніх справ із проханням виявити винних та допомогти у вирішенні цієї справи.

Подібна історія ставить у незручне становище не лише керівництво ФШУ — воно кидає тінь на всю країну, адже пошкоджено знаний спортивний трофей. «Мені соромно за людей, причетних до цієї історії», — такі почуття пана Петрова можна зрозуміти.