Частина православних України ще чотири місяці тому вітала Алексія в Києві як «свого патріарха». (Рейтер.)
Учора вранці у своїй резиденції в підмосковному Передєлкіно помер предстоятель Російської православної церкви Алексій ІІ. Про його відхід із життя сповістили дзвони понад 600 московських храмів. Хоч Алексій ІІ хворів, а нещодавно повернувся з тривалого лікування в Німеччині, для багатьох смерть 79–річного патріарха стала несподіванкою. Адже напередодні він виглядав досить бадьорим і обіцяв узяти участь у запланованій на вчора конференції з приводу російської мови та культури.
Похорон патріарха РПЦ відбудеться 7 грудня — так вирішив Помісний собор, який учора зібрався на надзвичайне засідання. Це єдине питання, яке Собор вирішив оперативно. Найважливіше — хто тимчасово прийде на патріарший престол до обрання нового предстоятеля РПЦ і кого оберуть (призначать у Кремлі?) наступником Алексія ІІ, дискутуватиметься ще, ймовірно, тижнями.
Сайт «Лєнта.ру» нагадує, що восени 2002 року Алексій ІІ в Астрахані зазнав нападу інсульту. На одужання йому знадобився майже рік. Хвороба час від часу знову брала патріарха в полон. Наприклад, він не зміг відспівувати Бориса Єльцина, першого президента Росії, який помер 25 квітня минулого року.
Саме в ті дні з посиланням на радіостанцію «Ехо Москви» надійшла інформація, що Алексій ІІ за останнє п’ятиріччя двічі переживав клінічну смерть, від чого його рятували швейцарські ескулапи. Московська патріархія тоді заявила, що в поширенні подібної інформації криється злий умисел, і навіть збиралася подавати до суду на популярну радіостанцію. Але «передумала». Не підтвердивши факту клінічної смерті, патріархія таки погодилася з повідомленням, що предстоятель змушений був пройти тривалий курс лікування спершу в Швейцарії, а потім у Німеччині. Тепер же офіційна причина смерті — інсульт — не приховується від громадськості.
Варто нагадати також, що програма останнього візиту Алексія до Києва з нагоди 1020–річчя Хрещення Русі–України була урізана через погіршення самопочуття предстоятеля.
...Ще позавчора Алексій ІІ вітав зі святом Введення парафіян Успенського собору Кремля, що вважається головним храмом Росії. Побажав вірним духовно зрости в час різдвяного посту і гідно підготуватися до Різдва Христового. Можливо, таким дбайливим пастирем душ він і залишиться в пам’яті росіян.
П’ятнадцятий патріарх Росії залишив по собі цікавий слід. Разом із президентом Путіним об’єднав РПЦ із Західною російською православною церквою (хоча без розколу не обійшлося). Постійно дбав про українське, білоруське, грузинське «питання», тобто про церковний супровід політичних інтересів Великоросії. Навіть нашого Януковича у жовтні 2004–го прийняв, хвалив за активну позицію у справі об’єднання українського і російського народів. Багато зробив для «зрощення» церкви й держави та їх інтересів. Хто ж зрівняється з такою постаттю?
Таких є кілька. Передусім — митрополит Смоленський Кирило (Гундяєв), який очолює Відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, та митрополит Калузький і Боровський Климент.
Кирила знають усі, він постійно «піариться» на телеканалах, має чималий капітал, свого часу постійно супроводжував Алексія в закордонних поїздках. Його змальовують як розумного (оновив і просуває ідею «Москва — Третій Рим»), але не завжди покірного владику. Кирило виступає за те, щоб церква була незалежною від держави, рівноправним партнером, а не «вірним слугою».
У 2005 році настав перелом у ставленні влади до цього митрополита. Його демонстративно перестали «запрошувати до співпраці» в Кремль, а патріарх Алексій якийсь час не брав участі у закордонних вояжах. Натомість обранцем Путіна став митрополит Климент. Він, кажуть, неговіркий — якщо й відкриває уста, то щоб виявити свою згоду з думкою керівництва РФ.
За статутом РПЦ, нового патріарха слід обрати на Помісному соборі не пізніше як через півроку після кончини попереднього. Тобто до травня 2009–го. Тим часом Синод з–поміж своїх постійних членів має чимшвидше обрати місцеблюстителя патріаршого престолу. Вимоги до кандидата в патріархи такі: він має бути архієреєм РПЦ, мати вік не менше 40 років, вищу богословську освіту, досвід єпархіального управління і добру репутацію серед священиків та мирян.
Певні кола православних хотіли б, аби наступного патріарха обрали жеребкуванням. Так, мовляв, зможе проявитися воля Неба. Це слід робити у вівтарі храму Христа Спасителя, де таким чином обрали на престол патріарха Тихона.
Подейкують ще про митрополита Воронезького Мефодія і про чи не найбільш дратівливого для «істинних патріотів» кандидата на патріарший престол — митрополита Санкт–Петербурзького і Ладозького Володимира (Котлярова), якого називають «таємним католиком», «відвертим екуменістом», «борцем із патріотами».
Вільна церква є «конкурентом» державній владі — це відомо. Методи зниження потенціалу церкви і поступового підкорення її державі відомі за всіх тоталітарних режимів (сьогодні встановлення такого спостерігається в РФ). Утім інше джерело «розхитування» російського православ’я бачить співробітник аналітичного центру Союзу православних громадян Федір Прохоров. Він вважає, що наростання протесту православних на велетенських обширах проти центрального священноначалія — це не тиск рідної держави, а... втілення змови світового масонства.
Варто нагадати про єпископа Діомида і ще 14 владик, котрі навіть на Архієрейський собор не з’явилися влітку цього року. Багато хто з прибулих на собор владик теж хотів протестувати, але їм не дозволили скликати прес–конференцію. Діомид, нагадаємо, був відлучений від РПЦ за те, що голосно критикував вище керівництво церкви за «відступ від істинного християнського віровчення», покровительство абортів і алкоголізму, підпорядкування церковної влади світській, згоду з глобалізацією.
Тобто опозиція в РПЦ є, навіть кількох видів. Утім навряд чи вона зможе диктувати свою волю всій «державній» церкві, яку Кремль вважає одним із своїх знарядь разом із газовим вентилем.
На переконання політологів і релігієзнавців, від вибору керівництва РПЦ залежить і доля її частини — Української православної церкви Московського патріархату. Як пояснили «УМ» в управлінні справами УПЦ, у виборах майбутнього патріарха мають брати участь представники УПЦ. Зокрема, митрополит Володимир (Сабодан), який є членом Священного синоду РПЦ. За канонами, Синод має обирати таємним голосуванням із кількох кандидатів, які найдавніше здобули чин єпископської хіротонії.
Найстаршим наразі є митрополит Санкт–Петербурзький Володимир (хіротонія 1962 року). Наступний — митрополит Кирило (Гундяєв). Та чи не зміняться в один із найближчих місяців канони або статут РПЦ? Питання залишаються.
Патріарх Алексій II (в миру — Олексій Михайлович Рідігер) народився 23 лютого 1929 року в Таллінні. Батько його родом із Петербурга, був дияконом православної церкви в Естонії. З раннього дитинства Алексій прислужував у церкві, був старшим іподияконом у кількох священиків, вівтарником Олександро–Невського собору в Таллінні. Потім вступив до Ленінградської духовної семінарії, а згодом — у Духовну академію. У 1950–му був рукоположений у сан священика і призначений настоятелем Богоявленської церкви міста Йихві Талліннської єпархії. У березні 1961–го постригся в монахи Троїце–Сергієвої лаври.
Зростання духовної кар’єри Алексія почалося в 1961 році, коли його призначили єпископом Талліннським та Естонським. За три роки його було возведено в сан архієпископа і призначено управсправами Московської патріархії. На цій посаді Алексій служив до 1986 року. У патріархії він певний час опікувався пенсійним фондом, підготовкою святкування 1000–ліття Хрещення Русі тощо.
З 1968 року — митрополит. У липні 1986–го був призначений митрополитом Ленінградським та Новгородським. Із цієї церковної посади у 1990 році Алексія й обрали патріархом.
Павло Святенков, російський політолог:
— В історії Російської церкви настає нова епоха. Відхід патріарха, обраного 18 років тому, означає насамперед зміну поколінь, якої так давно чекали. Зараз Церквою керує група пастирів приблизно одного віку й однієї історичної долі. Вони почали робити кар’єру ще за радянської влади, їм зараз за 70. Ідеться про митрополита Київського Володимира (Сабодана. — Ред.) і митрополита Санкт–Петербурзького Володимира — ці ієрархи є стовпами нинішньої Російської церкви. Коли ці люди підуть, неминуче постане питання про єдність самої Церкви, котра трималася на єдності цього покоління ієрархів.
Не можна виключати, що незалежності тепер попросить Українська церква (Московського патріархату. — Ред.), що складніше піде об’єднання з РПЦЗ (закордонною). Церкву очікують нові виклики. Покоління молодих, що йде на зміну, — це покоління найвпливовішого нинішнього ієрарха, митрополита Кирила (Гундяєва). Саме вони тепер визначатимуть політику Церкви.
Одне, мені здається, залишиться незмінним точно: тісний зв’язок РПЦ і держави, який багато в чому був заслугою саме Алексія.
(з сайту actualcomment.ru)
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
