Канонада з Новобогданівки

Ця кримінальна справа, яку кілька років розглядав військовий суд Дніпропетровського гарнізону, своєю масштабністю не вражати не могла. 2151 потерпілий, 180 томів зібраного матеріалу, понад два мільярди 296 мільйонів гривень заподіяних збитків тільки державі. І за все це довелося відповідати фактично двом особам — командирові військової частини А – 2985 Сергієві Лілову та рядовому Олегу Селіну. Обоє виявилися винними, можна сказати, за збігом обставин. Той же Сергій Лілов для роботи з боєприпасами необхідної освіти не мав — військово–політична, здобута ним, тут явно «не клеїлася». Проте на відповідальній посаді опинився, як повідомив голова військового суду Дніпропетровського гарнізону Василь Коваленко, «по знайомству».

Особливо вражає, що серйозні питання стосовно кваліфікації Лілова виникали ще до трагедії. Відразу дві комісії з Генштабу доходили висновку про його службову невідповідність. А протягом лютого–квітня того ж 2004 року зафіксовано три подання з приводу грубих порушень правил зберігання боєприпасів. Не говорячи вже про численні приписи пожежної та інших служб.

У 2003 році пролунав перший серйозний дзвіночок — вибухнуло близько півтонни пороху. Однак це списали на нещасний випадок. Говорячи про рядового Селіна, необхідно згадати про ще одного фігуранта кримінальної справи Бориса Курбатова, який у військовій частині А–2985 представляв інтереси столичної корпорації «Співдружність». За повідомленням державного обвинувачувача в суді Віктора Вороніна, ця комерційна структура фактично монопольно займалася вибракуванням боєприпасів на складах. Ще більше вражає, що корпорація для такої масштабної роботи не мала ані необхідних потужностей, ані людських ресурсів. На виручку приходили, як завжди, «дармові» солдати. Зазвичай для таких робіт залучали тих, хто мав якісь дисциплінарні порушення.

В Олега Селіна, який також опинився на лаві підсудних, ситуація певною мірою трагікомічна. Він служив ще у військовій частині під Артемівськом Донецької області, де раніше також «прославилися» вибухами на складах боєприпасів. Тоді молодого чоловіка відповідальність обійшла. Саму ж військову частину розформували. Отож Селін продовжував службу вже в іншій, розквартированій у Кривому Розі. До військової частини А–2985 потрапив у складі досить чисельної групи солдатів саме для розбраковки боєприпасів, якою начебто займалася корпорація «Співдружність». І хоч для такої роботи вимагалося 20 годин інструктажу, обійшлися — у суді це встановили — лише однією годиною.

Самі ж солдати небезпечним заняттям особливо не переймалися — ховали і сірники, і цигарки, паління яких на таких об’єктах суворо заборонено. Рядовий Селін підпалив запальничкою якусь ганчірку, а потім її, тліючу, забуцав під штабелі з боєприпасами. Десь через півгодини це спричинило загоряння пороху. Однак пожежу не локалізували, бо з пожежного танка були зняті для інших потреб... акумулятори. Через катастрофічну нестачу запасних частин та необхідних для зберігання боєприпасів матеріалів обходилися як могли. Коли ж боєприпаси почали вибухати, люди кинулися до бомбосховища, але й воно виявилося зайнятим... для інших потреб. Словом, куди не кинь — всюди клин.

Тому, окрім вироку стосовно трьох безпосередньо звинувачуваних, суд також прийняв окрему постанову на адресу Міністерства оборони України, де звернуто увагу й на призначення на відповідальну посаду некомпетентного для цього Лілова, і на катастрофічну нестачу фінансування зберігання боєприпасів, і на відсутність інструктажів осіб, які цим займаються, у повному обсязі. Самі ж Лілов і Селін отримали по шість років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправних установах посиленого режиму. Командирові інкримінували недбалість, крадіжки військового майна, службові підробки, а рядовому — порушення правил поводження з боєприпасами. — Проте більшу частину своїх термінів вони вже відбули, оскільки утримувалися під вартою ще з травня 2004 року. Однак навіть вихід на волю долю не полегшить: на них також «навішено» ще й відшкодування збитків, заподіяних державі, у сумі 2 мільярди 296 гривень. Представник корпорації «Співдружність» Борис Курбатов, для якого знайшлася ціла низка пом’якшуючих обставин, отримав позбавлення волі тільки на 2 роки 4 місяці і 22 дні.

Зі збитками фізичним особам ситуація складніша. Адже з 2151 потерпілого загалом 139 чоловік отримали тілесні ушкодження, а двоє загинули внаслідок осколочного поранення та вибухової хвилі, що спричинила смертельне забиття потилицею. Саме тим двом, які пішли з життя, нині «легше». Їхні рідні отримають від Міноборони по кілька сотень тисяч гривень компенсації. А от тим, хто вижив, за свої права ще доведеться поборотися. Як з’ясувалося в суді, люди не отримали належної юридичної допомоги, отож сотні потерпілих поставили вимоги про моральну компенсацію. Суд подібні, з дозволу сказати, претензії залишив без розгляду.