До 36 символів пам’яті жертвам Голодомору, встановлених у населених пунктах області упродовж листопада, вчора додався цікавий пам’ятник у Запоріжжі. «Батьком» його є «український англієць» Пилип Тараненко. Як розповів «УМ» письменник Пилип Юрик, «Тараненки родом із нашого краю. Під час злочинної колективізації їхню родину «розкуркулили» і запроторили на північ Росії. До Запоріжжя сім’я повернулася напередодні Голодомору, у 1932–му. Пилип Миколайович розповідає, що від голоду тоді потерпали всі, а батько, віддаючи сім’ї усе до крихти, помер». Після війни Тараненко опинився в Англії. Одержавши громадянство, працював токарем. Відстежував українську історію, і коли земля батьків здобула незалежність, вирішив повернутися в Україну. Кілька років тому ностальгія довершила це бажання юридично, і син запорізького «куркуля» перебрався до Комунарського району Запоріжжя.
Людина набожна, 90–річний Пилип Тараненко відвідував кафедральний собор Святої Трійці. Саме біля цього храму ще восени 2007 року запоріжці заходилися споруджувати пам’ятник жертвам Голодомору і політичних репресій. З невідомих причин було лише вирито котлован і встановлено фундамент, а власне пам’ятник влада чомусь перебазувала в район вулиці 12 Квітня. Чимдалі від храму УПЦ Київського патріархату?.. «Дізнавшись про це, Пилип Миколайович зголосився стати меценатом, — розповідає священик Петро Мартинюк. — Із благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Григорія (УПЦ КП. — Авт.) проект став реальністю». До благородної справи долучилися також активісти запорізької «Просвіти», художник–монументаліст Сергій Гресик, колектив Янцівського гранітного кар’єру.
З–поміж півдюжини варіантів гуртом уподобали дійсно найліпший: гранітний триметровий хрест на двометровому постаменті, на якому спереду — зображення матері з дитям на руках, обабіч — плити з біблейними написами, один з яких узято з Євангелія від Матвія: «Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх».