У середу на межі Хмельницької і Тернопільської областей відкрили пам’ятник жертвам Голодому 1932—1933 років. Композиція постала біля пожвавленої автотраси на правому березі Збруча, що в ті часи роз’єднував Україну. Чотириметрова скульптура з бетону має вигляд прикордонного стовпа, пронизаного колючим дротом. До нього прихилений сніп пшениці, переповитий рушником. Напис: «Мільйони їх, мов колосків на ниві, було й нема, було й нема...»
Монумент, створений архітектором Данилом Чепілем та скульптором Дмитром Пилип’яком, символізує жертовну допомогу західняків братам із Наддніпрянщини. Адже в 30–ті роки на Галичині, що входила до складу Польщі, голоду не було. Тамтешні жителі, начувані про страшний мор на Великій Україні, крадькома переправляли через річку продукти і збіжжя, аби полегшити страждання знедолених. Зі східного боку виснажені люди, навіть ціною власного життя, у відчаю намагалися здолати водну перепону або ж порятувати від голодної смерті бодай дітей. Багатьох із них наздогнала куля радянського прикордонника.
Про обов’язок прийдешніх поколінь пам’ятати невинно убієнних говорили у своїх виступах голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь та перший заступник хмельницького «губернатора» Петро Купчишин. Пам’ятник освятили владики УПЦ Київського патріархату та Української греко–католицької церкви. Вони ж відслужили панахиду за померлими.
Загалом у краї встановлено 150 пам’ятних хрестів землякам, що потрапили під нещадний молох сталінського правління.