Була «сталінка» — буде «черновечинка»

22.11.2008
Була «сталінка» — буде «черновечинка»

Будинок на Тургенєвській затискають «висотки». (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

У дзеркалі тріщин

Ще 12 років тому ріг вулиць Павлівської та Тургенєвської мав зовсім інший вигляд. Кутовий будинок під номером 13/48 (він, слава Богу, зберігся й дотепер) оточували подібні до нього невисокі «сталінки». Власне, по Павлівській, 11, узагалі стояв маленький будиночок, який займало книжкове видавництво. Він «пав» першим. Далі настала черга будинку по Тургенєвській, 46. Із нього поступово виселяли мешканців, а в 1995 році — почали руйнувати. Саме руйнувати, хоч спочатку обіцяли, що розбиратимуть вручну. Це має значення, адже сусідній будинок прилягає до знищеного побратима впритул, без найменшої шпарини. Тож коли будівельна техніка лупила по стінах 46го номеру, 48й «плакав» тріщинами.

У будинку номер 48 справді постраждало кілька квартир. Кореспонденти «УМ» заходили в них і бачили перекошені вікна та розверзлі стіни на власні очі. Мешканці однієї з них ще тоді викликали до себе представників Головного управління контролю за благоустроєм міста і склали акт про те, що причинами руйнації могли стати «роботи з демонтажу фундаментів із застосуванням ударних методів на розташованому поруч будівельному майданчику». Та попри це стан будинку було визнано «задовільним». Його фізична амортизація не перевищувала 30 відсотків, встановили фахівці.

Здавалося, що для залагодження конфлікту достатньо провести ремонт постраждалих квартир та пильніше придивитись до методів будівничих, бо, як було встановлено, «роботи виконувались без затвердженої проектної документації, без дозволу на виконання робіт, затвердженого наказом Держбуду» (це — з відповіді самого Держ­буду на депутатське звернення Леоніда Косаківського, 2001 рік). Проте час спливав, мешканці «сталінки» хвилювались і звертались в усі інстанції, але допомогу їм ніхто не надавав. Однак усі погоджувались із тим, що «наявні тріщини на несучу здатність конструкцій будинку істотно не впливають» (з висновку Головного управління житлового господарства при КМДА, 2002 рік).

Зношеність зросла і «знахабніла»

Утім не тільки тріщини хвилювали городян. Зрештою, ця проблема торкнулась лише чотирьох із 34 квартир будинку. Значно гірше було те, що його у міцних обіймах душило сусіднє будівництво, затискаючи маленьку «сталінку» у все більш щільному кільці. Вперше про те, що їх оточать «висотками», жителі Павлівської і Тургенєвської дізнались із журналу «Недвижимость и комфорт». На обкладинці примірника за 2002 рік був малюнок велета, деякі секції якого сягали 18 поверхів. Забудовником була зазначена компанія «Енергобудлізинг», замовником — Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв на чолі зі своїм керівником Павлом Кривоносом. «Від нас досі приховують правду, — зазначає мешканка дому Олена Фіалко, — що саме тут побудують, ми не знаємо. Працюють жахливо, недбало. Один раз робітники залишили увімкненим електрозварювальний апарат. А сонця ми не бачимо вже давно, ми опинилися в колодязі, куди його промені просто не потрапляють».

Одного разу, щоправда, пан Кривоніс отримав добрячий прочухай від міської влади (в особі заступника голови КМДА Анатолія Голубченка) за те, що «протокольні доручення практично не виконуються, а питання ремонту будинку та відшкодування збитків не вирішуються», але це було перед достроковими виборами 2007 року. Відтак усі успішно забули і про доручення, і про протоколи.

А тепер до актуальних подій. Уже цього року мешканці будинку були шоковані новими технічними звітами, згідно з якими будинок на Тургенєвській має «фізичний знос 63 відсотки» (!) «і знаходиться у ветхому стані». А де ж поділися кількарічної давнини «стан задовільний» та супутні йому 30 відсотків? Звісно, будинки, як і люди, старіють та зношуються. Але дім на Тургенєвський був зведений ще 1932 року, він пережив війну та інші катаклізми, відсвяткував свій 70річний ювілей та спіткнувся об добу жорсткої капіталізації. Найбільше обурило його мешканців те, що їхній дім, виявляється, руйнують не будівничі, а... природа. «Місцеві пошкодження та руйнація цоколя пов’язані зі значним впливом атмосферної вологи», — пишуть «знавці» цієї справи. А відтак рекомендують провести капітальний ремонт усієї будівлі, без якого її «подальша експлуатація неможлива».

«Ми тепер побоюємось, що тема «ветхості» буде мусуватись постійно, — коментують мешканці. — І, зрештою, дійсно поставлене питання капітального ремонту. Знайдеться інвестор, який погодиться «рятувати» будинок на умовах, що йому передадуть відремонтовану площу в оренду. Мешканців відселять, а тут надбудують ще кілька поверхів для повної «гармонії» з новою «висоткою». Такий варіант не виключається, тим паче що на мешканців тиснуть давно і наполегливо. Чотири роки тому вони знайшли під дверима листівки, де було зазначено, що їх будинок знесуть (!!!) 15 липня 2004 року. Відтак усім терміново радили погоджуватись на квартири на Харківському масиві і переїжджати туди. На провокацію наші співрозмовники у більшості своїй не піддались, сповнені рішучості відстоювати дім. От тільки чи вдасться?

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>