Усі ви — юрба плебеїв, один я — блакитної крові. Хіба що так можна пояснити поведінку високопоставленого іноземного дипломата Олександра Грачова в Одеському аеропорту...
Що саме спонукало російського чиновника до демонстрації «аристократичних» повадок у міжнародному аеропорту «Одеса», можна лише здогадуватися. «Збій по фазі» трапився під час реєстрації пасажирів та багажу для вильоту рейсом за маршрутом «Одеса—Домодєдово». Того дня, 27 липня 2008 року, за півтори години до відльоту літака в аеропорт прибула група іноземних громадян, разом із двома пасажирами до VIP–зали зайшов О. Грачов і замовив віскі та закуску в зоні відпочинку.
Перед відправленням мікроавтобусом до борту літака останньої групи клієнтів VIP–зали, яку проводжав і Генеральний консул РФ в Одесі О. Грачов, диспетчер «Ві–Ай–Пі–Одеса» запропонувала пасажирам пройти контроль на безпеку через термінал, а супроводжуючим особам залишитися в залі очікування. Проте до пасажирів несподівано приєднався нетверезий «безбілетний» пасажир. Співробітники спробували повернути його назад, проте забракло відваги висадити главу дипмісії з автобуса...
Учинивши «несанкціоноване проникнення на борт літака», О. Грачов висловив невдоволення тим, як розмістилися пасажири на повітряному судні. Але пізніше виявилося, що О. Грачов зовсім не є пасажиром і проник до салону економ–класу літака незаконно. Про сторонню особу на борту лайнера тут же було сповіщено по рації старшому інспекторові служби авіаційної безпеки, після чого дипломату на вимогу екіпажу довелося покинути повітряне судно, а екіпаж літака розпочав виконання процедури зльоту.
У цей момент про інцидент дізнався диспетчер аеропорту, і на його законну вимогу лайнер повернули на стоянку для проведення повторного контролю на безпеку. З літака висадили всіх пасажирів, а також вивантажили багаж — як наслідок авіарейс почався з півторагодинним запізненням.
Ось як прокоментував ситуацію перший заступник генерального директора міжнародного аеропорту Одеса Віктор Коренюк: «У моїй практиці це перший такий інцидент за участю іноземного дипломата... Як учинили б у такому разі в будь–якому іноземному порту? Просто грубою силою його осмикнули б — поставили на місце! І питань не було б, незалежно від чину і рангу!».
Не зайве зауважити: реакції на цей інцидент в Одеському міжнародному аеропорту ні російської сторони, ані українських властей донині немає. Цікаво, поведінка дипломата такого рангу свідчить про його ставлення до України (у що не хотілося б вірити)? Чи це наслідок відчуття вседозволеності і безкарності іноземного громадянина з дипломатичним паспортом?
Слава ФЕСЕНКО