Аби зрозуміти — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити. Упродовж 33 годин добровольці акції «Сопричастя», зініційованої Спілкою української молоді в Україні, через обмеження у звичних їжі, музиці, розвагах символічно єднатимуться з тими, хто з вини більшовицького режиму перетерпів неспівмірно більші обмеження та страждання в час Голодомору 1932—1933 років. Акція триватиме з 7.00 21 листопада до 16.00 22 листопада. «Долучитися до «Сопричастя» може кожен охочий, хто старший 18 років і не має медичних протипоказань. Незалежно від національності чи конфесійної приналежності, — розповідає голова СУМ Святослав Липовецький. — Учасники беруть на себе добровільне зобов’язання суворого посту, молитви та доброї справи. Це буде особистою жертвою на спомин душі померлих від голоду 1932—33 років. Важливо, аби ця жертва була свідомою». О 16–й годині 22 листопада учасники акції, незалежно від місця їх перебування, духовно поєднаються у спільній молитві за упокій душі убитих голодом. Упродовж 33 годин участі в акції кожен її учасник може зробити добру справу, допоможе ближньому, який цього потребує. Це може бути милостиня, пожертва на сиротинець тощо.
Уперше цю акцію започаткували СУМівці Австралії і члени Тернопільської міської організації Спілки української молоді в Україні у 2003 році. У 2006 році до «Сопричастя» долучилися також представники Грузії, Великої Британії, Словаччини. Акцію підтримали громадські діячі, зокрема доктор філологічних наук, багаторічний завідувач Науково–дослідного відділу україністики Університету ім. Шафарика у Пряшеві (Словаччина) професор Микола Мушинка.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
