Кіно і турки

У понеділок Туреччина вшанувала 70–ту річницю від дня смерті засновника сучасної світської Турецької держави Мустафи Кемаля Ататюрка, якого вважають батьком нації і пам’ять про якого в країні є священною. Жалобні церемонії пройшли повсюдно, а в столиці Анкарі тисячі людей зібралися перед мавзолеєм Ататюрка, в якому його прах спочиває з 1953 року. О 9.05, у хвилину смерті батька нації, по всій країні впродовж двох хвилин звучали автомобільні гудки та сирени.

Незадовго до відзначення річниці на екрани Туреччини вийшов повнометражний, стилізований під документ, фільм «Мустафа», який викликав більшу хвилю емоцій, ніж саме відзначення роковин Ататюрка. В цій стрічці шанований турками засновник їхньої світської держави п’є, палить і залицяється до жінок. Ататюрк зображений у фільмі не як великий реформатор, військовий геній та державний муж, а як самотній чоловік, який вдається в сумнівні любовні романи, і, насамкінець, як стара, немічна людина, що від депресії заглядає до чарки і допивається до цирозу печінки.

У Туреччині портрети Ататюрка висять скрізь: від першого КПП, коли ви перетинаєте кордон, до всіх офісів та урядових приміщень. За образу пам’яті «батька турків» можна потрапити до в’язниці. Режисер стрічки Джан Дундар ще не за ґратами, але ЗМІ проклинають його, називаючи віровідступником і зрадником. Навіть звинувачують в участі в міжнародній змові з метою дискредитації Туреччини.

Критики обурені тим, що режисер зняв у ролі молодого Ататюрка грецького хлопця, котрий демонструє у фільмі фото, на яких Ататюрк виглядає нижчим, ніж насправді. З рекламної кампанії фільму вже вийшов головний спонсор — оператор стільникового зв’язку «Туркселл». «Цей фільм не зображує Ататюрка як героя, рятівника нації, а ми, власне, на таке очікували», — пояснив речник компанії.

Нечисленні прибічники фільму стверджують, що «Мустафа» є першим у Туреччині мистецьким твором, який показує улюбленця турків під іншим кутом зору, ніж підручники історії. Відомий публіцист Мехмет Алі Бірарнд каже, що вже досить писати «елегії для Ататюрка» замість реалістичного портрету. «Мустафа з фільму Дундара, з усіма його слабкостями, романами, навіть страхом перед темрявою, подобається мені більше, ніж пам’ятники, які ми встановлюємо йому безперервно», — говорить публіцист.

Сам Дундар, який 1993 року зняв перший надзвичайно успішний фільм про останній рік життя Ататюрка, який тепер показують у школах на уроках історії, вражений бурею, яку викликало його нове творіння: «Адже я показую в цьому фільмі чудового вождя, але також і вразливу людину з усіма її вадами. Тепер я почуваюся так, ніби потрапив на мінне поле. Але це варто було зробити, бо вся ця метушня свідчить про потребу дискусій про Ататюрка в нашій країні». Натомість оглядач газети «Ватан» Їгіт Булут пояснює, чому проти фільму постали інтелігенція та прибічники світської країни: «Цей фільм знищує образ Ататюрка в думках молодих турків, і це може послужити на користь ісламістам».