«Енергетичний детектив» Тимура Міндіча та його команди. Чи заговорить Галущенко?
НАБУ та САП продовжують викривати та оприлюднювати інформацію про тих, хто намагається перетворити Україну на власну Атлантиду, поки народ б’ється на фронті. >>
Ми зробимо вам чудову палітурку!
14.11.2008
Не минуло й кількох годин, як Президент Віктор Ющенко на загальноукраїнській антикризовій нараді розкритикував кошторис держави наступного року та закликав внести туди низку змін, а Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вже доповідала у маси: «Ми відкликаємо бюджет, повністю його переробляємо і готуємо новий». Таким чином, у відведені главою держави два тижні Кабмін, вочевидь, вкладеться, можливо, навіть перевиконає план. Але провідні аналітики сумніваються, що країна й справді отримає від цих дій цілковито інший, революційно новий документ — якщо розглядати його по суті, а не за формою.
Перша вимога Президента — зробити бюджет бездефіцитним. Цю норму, скоріше за все, виконають, адже уряд не має іншого виходу, аніж звести до нуля цифри доходів та видатків. Як відомо, дефіцит бюджету покривається з трьох джерел: приватизації, зовнішніх та внутрішніх запозичень. Процес роздержавлення у нас практично зупинено, від зовнішніх кредитів ми відрізані через світову фінансову кризу, а від внутрішніх — через спад економіки та дефіцит грошей. Тож будь–який фінансист, навіть урядовий, чудово розуміє: закладати у кошторис «дірку» дефіциту — значить приносити у жертву певні галузі чи програми, яким упродовж наступного року просто не вистачатиме грошей.
Але така бездефіцитність буде доволі умовною: уряд може дозволити собі маленькі пустощі з лобіюванням певних статей, оскільки вже винайшов схему, як де–факто «вливати» у бездонний державний бюджет кошти Національного банку — а там вже недалеко й до кредиту МВФ. Робити це прямим переказуванням коштів — протизаконно. Але якщо не можна заходити у двері, то завжди знайдеться вікно. У нашому випадку схема виглядає так: Мінфін випускає облігації внутрішньої державної позики, а один із банків, радше за все державний, ці папери купує. Гроші надходять у бюджет, а добрий банк отримує рефінансування від НБУ — точнісінько на цю ж суму. Нещодавно відбувся пробний запуск цієї ідеї.
Уряд обіцяє максимально концентрувати ресурси й обмежити витрати. Втім, кардинально змінити бюджет без законодавчих нововведень неможливо. «Усі наміри носять демонстративно–показовий характер», — сказав «УМ» директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин. Хоча б тому, що дві третини бюджетних витрат — це поточні платежі: погашення боргів, обслуговування кредитів, надходження до Пенсійного фонду (нині цю цифру через проблеми у Фонді доведеться збільшити. — Авт.), зарплати освітянам, медикам. У третині, що залишилася, також далеко не останні для країни потреби: будівництво доріг, видатки для армії, компенсація сільськогосподарських кредитів. Радикально скорочувати тут щось буде нелегко.
Багато запитань викликають і наміри витрачати державні кошти на підтримку галузей, які «найбільше постраждали від кризи». «Про які галузі йдеться? Металургія у нас у приватній власності, — каже Василь Юрчишин. — А якщо ми почнемо дотувати шахтарів, завтра сигнал SOS подадуть залізничники, потім інші. Так, влада нині боїться шахтарів і сталеварів, бо вони прийдуть маршем на Київ і стукатимуть касками. Але у значно більшій біді науковці, яким через кризу буквально перекрили кисень».
Для того, аби ми по–іншому планували свої доходи й витрати, необхідно провести низку наболілих змін — переробити Податковий кодекс, запровадити правила гри у бюджетонаповнюючих галузях. Все інше — тільки гра у реформи.
