Кіно, як мікроби. Той, хто «підхопив» його одного разу, жити без нього вже не може. Винахід «рухомих малюнків» назавжди заворожив частину населення, і одні пішли вчитися професії, щоб отримувати задоволення і за це задоволення отримувати ще й гроші, а інші — все життя знімають без винагороди. Суто заради задоволення. За радянських часів студії аматорського кіно були чи не в кожному великому місті, зараз і на професійний кінематограф грошей не вистачає. Але ентузіасти все одно є, вони на зло розкрученим кіношникам на брак грошей не скаржаться, ідеї з них фонтанують, тому й знімають на рік по декілька фільмів. Любительських. І студії мають, і фестивалі проводять. На одному з них «УМ» побувала, щоб переконатися: доки живуть аматори, кіно було, є і буде.

Якось Андрій Курков сформулював запитання: чому в Україні немає книжок про сучасних письменників? Не встиг запитати, як на ринку з’явилося кілька видань, де подано різні погляди на сучасний літературний канон. Отже, книжки яких «канонірів» пропонують сьогодні в книгарнях?