Руки не доходять?

Як прийнято реагувати на виконану кимось роботу абияк? Та як... Залишається тільки бурчати: «Руки в тебе не з того місця виросли...» Або попереджувати: «Руки тобі мало за це повідривати!..» Може, це просто збіг обставин, але останнє нахваляння є дуже актуальним до скульптури вождя світового пролетаріату, яка доживає свого віку в Кіровському районі Донецька. Парадокс — у місті, де й досі є чимало прихильників «світлого минулого», які тягнуть руки на виборах за комуністів, даруйте за каламбур, просто не доходять руки до пам’ятника вождю з відбитими руками.

Узагалі Донецьк і раніше, й тепер, важко уявити без географічних назв на честь того ж Ульянова — Леніна. Варто тільки згадати Ленінський район, центральну площу Леніна, одну із центральних магістралей — проспект Ілліча. Є також вулиця Марії Ульянової, обласна бібліотека імені Надії Крупської... Само собою, на центральній площі досі височіє пам’ятник Леніну, біля якого фотографуються іноземні туристи. І міська влада навіть не приховує, що питання про демонтаж чи перенесення скульптури в інше місце поки не розглядається. Бо, мовляв, для міста з багатющими «пролетарськими» традиціями постать вождя досі є культовою. Щоправда, таке ставлення, схоже, спостеріається тільки в центрі. Бо на околицях мегаполісу численні скульптури вождя давно забуті й занехаяні. Підтвердженням цього є й пам’ятник В. Леніну на території шахти «Кіровська», що в однойменному районі міста.

Кожного року 7 листопада, у день чергової річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, на центральній площі Донецька біля підніжжя пам’ятника Леніну, як водиться, збираються прихильники соціалістичного минулого і комуністичного майбутнього. Не став винятком і рік нинішній. Згадавши події 91–річної давнини і пафосно поклявшись ніколи й нізащо не зраджувати заповіти Ілліча, вони перегодя розходяться, лаючи на всі заставки нинішніх керівників країни...